Чий буде обов’язок?

Митна вартість та порушення митних правил: умисел у новій судовій практиці та рішення КС

Хто зобов’язаний доводити правильність чи неправильність визначеної митної вартості? Як повинна оцінюватись пов’язаність між покупцем та продавцем? Як змінило санкції рішення КС? Відповіді на ці питання шукали правники в судовій практиці .

Підстави для коригування

У грудні в Асоціації правників України традиційно підбивають підсумки щодо низки змін та практичних напрацювань року. Попри всі складнощі, 2022-й не став виключенням. Так, у комітеті АПУ з податкового та митного права обговорили ключові аспекти судової практики під час воєнного стану.

За словами модератора заходу, голови профільного комітету АПУ Тетяни Лисовець, судова практика цьогоріч як ніколи відрізняється. Окрім того, прийняте нещодавно «карколомне» рішення Конституційного Суду важливе у зв’язку з тим, що саме воно може вплинути на зміни у судовій практиці.

Про тренди судової практики в митних спорах розповіла адвокат Марія Хома. Так, однією із типових підстав для оскарження рішення про коригування митної вартості є необґрунтоване витребування документів. Зазвичай митний орган витребовує документи через розбіжності, ознаки підробки або неповну інформацію про складові митної вартості, ціну в поданих декларантом документах. Що ж з цього приводу говорить судова практика?

У постановах Верховного Суду від 18.07.2022 у справі №815/3805/16 та від 15.02.2022 у справі №826/12901/17 вказано, що митний орган повинен вказати, чому з поданих документів неможливо встановити митну вартість та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Окрім того, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу.

Також ВС звертає увагу на те, що митний орган повинен зазначити:

конкретні обставини, які викликали сумніви;

причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів;

обгрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей;

зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Також ВС неодноразово наголошував, що відсутність даних щодо термінів оплати не є підставою для коригування. Строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару. А прайс-листи виробника є додатковим документом довільної форми. Законодавство не встановлює вимог до його форми та змісту. Тому наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей або їх невідповідінсть умовам поставки сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

У постанові від 8.11.2022 у справі №980/3552/20 ВС вказав, що обов’язок доведення того, що пов’язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо такий орган не справляється з цим обов’язком, необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч.12 ст.58 МК, не вплинули на ціну товарів.

Градація відповідальності

Спікер також розповіла про відповідальність, яку несуть особи за порушення митних правил. Так, передбачається адміністративна відповідальність за порушення стст.468—485 МК і кримінальна у разі контрабанди культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї або боєприпасів.

У питанні порушення митних правил на рівні ВС тривалий час існувала суперечність щодо застосування принципу «немає умислу – немає порушення». Однак остання практика говорить таке: «зовнішній прояв діяння обов’язково повинен поєднуватися з умислом».

Рішення КС від 15.06.2022 №4-р(II)/2022, що стосувалось конституційності ст.485 МК щодо індивідуалізації юридичної відповідальності, внесло свої корективи. Так, Суд дійшов висновку, що встановлення законодавцем у ст.485 МК абсолютно визначеної санкції, неможливість її зменшення і відсутність альтернативних видів санкцій за вчинення відповідного правопорушення унеможливлюють застосовування цієї норми з урахуванням принципу індивідуалізації юридичної відповідальності правопорушника.

Наслідком такого висновку стало те, що 15.12.2022 набули чинності зміни до ст.485 МК, за якими санкція передбачає штраф від 50% до 150% несплаченої суми митних платежів. До змін такий штраф сягав 300%. Юристи передбачають, що тепер рішення КС №4-р(II)/2022 може мати вплив і на норми Податкового кодексу.

Бенефіціар без документу

Про податкові спори щодо операцій з нерезидентами розповів заступник голови комітету АПУ з податкового та митного права Андрій Реун.

Він представив учасникам заходу позицію ВС у постанові від 16.09.2022 у справі №826/10189/18, згідно з якою в момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки. Окрім того, чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу та який повинна мати особа на момент проведення виплати. Водночас у разі заперечення обставин щодо бенефіціарного власника, обов’язок доказування зворотного в силу положень Кодексу адміністративного судочинства покладається на контролюючий орган як на суб’єкта владних повноважень.

Водночас, не така вже й застаріла за часом постанова ВС від 27.01.2022 у справі №420/1340/19 говорить про інше. В ній акцентується увага на тому, що у справі відсутні будь-які документи, які б підтверджували, що згадані нерезиденти — отримувачі доходу є бенефіціарними (фактичними) отримувачами.

З цього питання свою позицію висловила також апеляційна інстанція. Так, Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.04.2022 у справі №380/10615/21 зазначив, що у міжнародному договорі не передбачено такої умови як наявність у нерезидента статусу кінцевого бенефіціарного отримувача доходу. Тому використання цієї умови по відношенню до особи, яка отримала дохід, з посиланням на ст.103 ПК, прямо суперечитиме як приписам кодексу, так і міжнародній конвенції.

За словами спікера, інколи, у своїй практиці ВС звертає увагу й на те, що раніше залишав за дужками. Зокрема йдеться про постанову ВС від 19.10.2022 у справі №280/4264/21. Суд зазначає, що для розмежування основної та підготовчої чи допоміжної діяльності необхідно мати на увазі що:

підготовча чи допоміжна діяльність здійснювалась на користь самої іноземної компанії, а не на рахунок третіх осіб;

під основною діяльністю зазвичай сприймається діяльність, що є суттєвою і важливою виходячи із змісту комерційних цілей і завдань організації;

підготовча діяльність передує початку основної діяльності нерезидента на території України;

допоміжна діяльність забезпечує процес ведення основної господарської діяльності нерезидентом, здійснюється одночасно з основною діяльністю, при цьому до основної не відноситься.

Окремо правник дослідив і питання довкола визначення фрахту та його відмінностей від інших видів виплат. Так, у постанові від 5.08.2022 у справі №640/8574/19 ВС зазначив, що виплати за транспортно-експедиторським договором на перевезення відмінну природу від природи фрахту.

У постанові від 7.12.2022 у справі №640/24426/19 ВС також зазначив, що у разі укладання нерезидентом договору транспортного експедирування, відповідна операція визначається ПК фрахтом. Також поняття фрахту охоплюються такі складові: плата за послуги перевезення, яку буде передано безпосереднім перевізникам; плата за послуги з навантаження, розвантаження, схову тощо. Сама ж винагорода експедитора фрахтом не є.

Закон і Бізнес