Чи існує позовна давність для звільнення авто з-під арешту — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, є різновидом негаторного позову, сутність якого виключає застосування позовної давності.
На це звернула увагу об’єднана палата Касаційного цивільного суду, переглядаючи рішення у справі №725/7187/19, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі дружина боржника просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частки арештованого автомобіля та звільнити його з-під арешту, оскільки вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, а арешт накладено через кредитні борги чоловіка.
Суд першої інстанції визнав право власності позивачки на 1/2 частки автомобіля, в задоволенні інших вимог відмовив. Апеляційний суд скасував це рішення і відмовив у задоволенні позову з інших підстав, зокрема, через пропуск позовної давності, про застосування якої заявив банк.
Своєю чергою, ОП КЦС, зокрема, зазначив, що застосування способу захисту права чи інтересу не повинно відбуватися шляхом порушення прав та/або інтересів інших суб’єктів приватних відносин.
Так, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, є способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч.2 ст.183 ЦК). Тобто якщо втрачається цільове призначення речі, то вона є неподільною. Серед прикладів неподільних речей — транспортні засоби, побутова техніка тощо.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1 ст.59 закону «Про виконавче провадження»). Проте, як зауважила ОП КЦС, ця норма розрахована на випадки, коли такі вимоги заявляє особа, яка є одноосібним власником або співвласником подільної речі.
Очевидно, що нерозумним було б тлумачення, яке б передбачало можливість для одного із співвласників вимагати зняття арешту з неподільної речі в цілому чи навіть допускати конструкцію зняття арешту із «частки в спільній сумісній власності». Права та інтереси іншого співвласника в спільній сумісній власності на неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації.
З огляду на це, ОП КЦС констатувала, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що спірний автомобіль відповідно до ч.2 ст.183 ЦК є неподільною річчю та підстави для зняття арешту відсутні. Тому постанову апеляційного суду в оскарженій частині належить скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині — залишити в силі.