Коли слідчі дії можуть проводитися без захисника, указав ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Сам собою факт перебування особи на спеціальних обліках не може автоматично свідчити про нездатність обвинуваченого повною мірою реалізувати свої права, а, отже, і про обов`язковість участі захисника.
На це вказав Касаційний кримінальний суд, не погодившись із позицією судів перших двох інстанцій у справі №607/21333/19 щодо визнання доказів недопустимими, повідомляє «Закон і Бізнес».
Суд першої інстанції визнав невинуватим особу в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК, та виправдав у зв’язку з не доведенням вчинення ним кримінального правопорушення. Зокрема, суд визнав неналежним доказом заяву потерпілого, бо вона не містить даних про дату написання чи реєстрації, а також ідентифікуючих даних про те, хто її написав. Недопустимими доказами визнані протокол вилучення предметів через відсутність підпису законного представника неповнолітнього, а також протокол впізнання через відсутність захисника.
Із такими оцінками доказів погодився й апеляційний суд. Натомість ККС підтримав аргументи касаційної скарги прокурора.
Зокрема, він зазначив, що перебування обвинуваченого на обліку у лікаря нарколога з діагнозом «Розлад психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності» не вимагає автоматичної участі захисника під час пред’явлення особи для впізнання. Адже це питання необхідно вирішувати з урахуванням характеру розладів, психічного або соматичного стану здоров’я особи, особливостей її поведінки, стилю комунікації з оточуючими тощо.
Також ККС погодився, що під час проведення впізнання особа не мала статусу затриманого, оскільки, як стверджував прокурор, він добровільно прийшов до поліцейського відділку. А статус підозрюваного набув лише через півроку після проведення впізнання. Тому ККС зауважив, що посилання в ухвалі апеляційного суду на фактичне затримання саме у день впізнання є припущенням.
Крім того, колегія суддів не вбачає обґрунтованим висновок про те, що відсутність підпису представника неповнолітнього у протоколі, за умови його фактичної участі у слідчій дії, є достатньою підставою для визнання отриманого доказу недопустимим.