Скасування Мін’юстом рішення держреєстратора спричиняє невизначеність — рішення КСУ

Втручання держави в конституційне право можливе на підставі приписів, що відповідають вимозі юридичної визначеності, та лише за допомогою засобів, які є домірними.

Як встановив другий сенат Конституційного Суду в рішенні від 16.11.2022 №9-р(ІІ)/2022, уповноваження Мін’юсту скасовувати держреєстрацію права власності цим вимогам не відповідає, повідомляє «Закон і Бізнес».

У конституційній скарзі ПАТ «Одестеплокомуненерго» доводило не відповідність Конституції пп.«а» п.2 ч.6 ст.37 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». В ньому зазначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції та його територіальні органи ухвалюють мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги у спосіб ухвалення рішення про «скасування рішення про державну реєстрацію прав».

Річ у тім, що у жовтні 2016 року та червні 2017 року держреєстратори провели державну реєстрацію права власності ПАТ на об’єкт незавершеного будівництва. Але невдовзі за скаргою Одеської міськрї ради Мін’юст скасував їхні рішення.

Як зазначив КС у рішенні, в разі відсутності відповідного запису в державному реєстрі ПАТ не може вільно та на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю. Крім того, ухвалення Міністерством такого рішення припиняє офіційне визнання і підтвердження державою наявності в товариства права власності на нерухомість та юридичного факту набуття цього права. Як наслідок, сама наявність у ПАТ права власності стає сумнівною.

З одного боку, КС констатував правомірність мети такого втручання у право власності для захисту публічного інтересу. Бо цей законодавчий припис унеможливлює набуття права власності на нерухоме майно внаслідок помилкових або протиправних дій державних реєстраторів та (або) інших осіб. Адже «жоден припис Основного Закону не гарантує захисту незаконного та недобросовісного володіння майном, тимчасово набутого внаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності».

З іншого, Суд взяв до уваги те, що в цьому приписі немає чіткої та зрозумілої вказівки на юридичні наслідки скасування Мін’юстом рішення про державну реєстрацію права власності в аспекті визначення особи власника майна. Це спричиняє юридичну невизначеність у відносинах власності та обмежує ПАТ у розпорядженні майном.

Ураховуючи наведене, КС вважає, що оспорюваний припис ст.37 закону всупереч принципам «відповідальності держави перед людиною» та «добропорядного врядування» не встановлює домірних засобів втручання у право власності у випадках, коли підставою для скасування рішення про державну реєстрацію прав є помилкові рішення та дії держреєстратора.

За сукупністю наведених у цьому рішенні міркувань, КС дійшов висновку, що оспорюваний припис ст.37 закону також суперечить юридичній визначеності як складникові конституційного принципу верховенства права (правовладдя).

Утім, КС надав парламенту 6 місяців для того, аби виправити ці недоліки законотворчості та привести оспорюваний припис у відповідність із Конституцією.

Закон і Бізнес