Чи можна виселити іпотекодавця після продажу квартири — суддя ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Якщо житло придбано іпотекодавцем частково за кредитні кошти, на нього поширюються гарантії, передбачені ч.4 ст.109 ЖК, незалежно від того, скільки разів квартира надалі буде перепродана.
Про таку позицію Касаційного цивільного суду у справі №754/12394/19 розповів суддя КЦС Сергій Погрібний під час лекції «Житлові спори в умовах воєнного стану: практика ВС», інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі банк звернув стягнення на квартиру, оформив право власності на неї і через деякий час продав позивачеві. Той звернувся до суду з вимогою про виселення іпотекодавця без надання іншого житла.
Апеляційний суд зазначив, що з моменту набуття банком права власності на квартиру вона втратила статус предмета іпотеки, а отже до іпотекодавця не застосовуються гарантії щодо заборони виселення без надання іншого житла (ч.4 ст.109 ЖК).
«Суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що в разі перепродажу банком квартири на іпотекодавця не поширюються гарантії, передбачені ч.4 ст.109 ЖК», — зауважив С.Погрібний.
Також суддя порушив питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у воєнний час. Він навів як приклад постанову від 22.06.2022 у справі №296/7213/15. В ній КЦС звернув стягнення на предмет іпотеки, хоча суди попередніх інстанцій помилково вважали, що розмір заборгованості іпотекодавця не доведений.
Водночас, визнаючи заборгованість, КЦС дійшов висновку, що кредит мав характер споживчого, і на ці відносини поширюється п.52 «Прикінцевих положень» закону «Про іпотеку» (протягом дії воєнного стану та 30 днів після нього не можна звертати стягнення на предмет іпотеки). Тож у резолютивній частині постанови вказано на зупинення виконання рішення на згаданий період.
С.Погрібний розповів про справу за позовом монастиря до колишньої монахині про визнання її такою, що втратила право користування келією. Остання була зареєстрована за адресою монастиря з 2011 року у зв’язку з прийняттям її в монахині.
Суд першої інстанції розглянув спір по суті, втім, касаційний суд погодився з висновками апеляційного суду, який скасував таке рішення і закрив провадження, оскільки такий спір не підлягає розгляду державним судом.
ВС дійшов висновку, що келія монастиря є культовою будівлею, в якій може проживати лише монах (монахиня) для ведення чернечого життя, заснованого на релігійних канонах. Спірні відносини регулюються нормами канонічного права. Спори щодо права проживати в келії монастиря є церковними, оскільки право на проживання монаха (монахині) у келії не може оцінюватися на предмет законності за національним законодавством з огляду на призначення келії.
У презентації С.Погрібного проаналізовані також інші постанови ВС щодо житлових спорів.
Лекція відбулася у рамках вебінару, організованого юридичним порталом «Ratio Decidendi» та журналом «Право України».