Які помилки при укладенні правочину є істотними, пояснив ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Хоча законодавець і вказує на допустимість надання мотиву правочину значення істотної помилки у випадках, встановлених у законі, проте таких випадків на рівні норми закону він не передбачив.
На цьому наголошено у постанові Касаційного цивільного суду від 26.10.2022 у справі №947/32485/20, повідомляє «Закон і Бізнес».
У цій справі йшлося про визнання договору дарування квартири недійсним. Позивач пояснював свої вимоги помилкою щодо природи правочину, так як малося на меті укладення договору довічного утримання. Також зазначалося, що мотивом укладення договору з боку позивача було отримання матеріального забезпечення, уваги й пошани, а тому вона помилялася стосовно істотних умов та змісту договору дарування.
Суди перших двох інстанцій позов задовольнили. Однак, КЦС зауважив, що правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо особа, яка його вчинила, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.
Як зазначається у постанові, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.229 ЦК, у редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину).
Під природою правочину слід розуміти його сутність, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій:
а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування);
б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу).
Незнання закону не включено до переліку помилок, яким надається істотне значення. Це по суті є відображенням ще римського принципу ignorantia juris nocet (з лат. — незнання закону шкодить).
Поза віднесенням до обставин, які можуть бути розцінені як такі, що мають істотне значення, знаходиться мотив правочину. Мотив правочину — це стимул його вчинення, що дозволяє встановити, чому саме особа вчинює правочин. Тому мотив, за яким вчинено правочин, правового значення не має.
Тож КЦС скасував рішення апеляційного суду і передав справу на новий апеляційний розгляд.