Коли кредитор не може ініціювати банкрутство боржника, пояснив ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Заборона на відкриття провадження у справах про банкрутство юридичних осіб за вимогами до боржника поширюється на всі вимоги, що виникли з 12.03.2020, оскільки ця заборона є безумовною.
На це звернув увагу Касаційний господарський суд, залишаючи без змін рішення апеляційної інстанції у справі №910/10741/21, інформує «Закон і Бізнес».
Апеляційний господарський суд скасував ухвалу господарського суду та ухвалив нове рішення, яким відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Комплекс Агромарс».
Рішення мотивоване тим, що вимоги ініціюючого кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Крім того, суд апеляційної інстанції керувався законодавчим обмеженням у вигляді заборони на відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, вимоги до якого виникли у кредитора після 12.03.2020 — у період дії карантину, встановленого КМУ.
Своєю чергою, судова палата КГС зазначила, що пряма вказівка в нормах п.12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КзПБ та закону № 728-IX (яким внесені відповідні зміни до Кодексу) на недопущення відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників — юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, які виникли з 12.03.2020, є окремим застереженням щодо порядку та календарного періоду застосування цих норм, а також їх поширення на правовідносини в часі.
За наявності підстав, передбачених абз.7 п.12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КзПБ суд мав відмовити у відкритті провадження в тих випадках, коли питання вирішувалося судом у період від 17.10.2020 до 6.01.2022, включно.
Також КГС зазначив, що поняття «вимоги кредитора» (абз.10 ч.1 ст.1, ч.3 ст.34 КзПБ), «вимоги до боржника» (абз.7 п.12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КзПБ в редакції закону №728-IX) є тотожними. Вони мають застосовуватися в однаковому значенні у випадку, коли є вимогами ініціюючого кредитора. Їх головною ознакою є факт прострочення виконання зобов’язань боржником.
Водночас КГС звернув увагу, що наведені висновки можуть бути використані як релевантні лише до правовідносин, що склалися між кредитором, який ініціює процедуру банкрутства (ініціюючий кредитор), та боржником, під час розгляду питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство.