Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Некоректне формулювання вимог позову не може перешкоджати захисту порушеного права, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння суперечить завданням цивільного судочинства.
Про це розповів колегам із першої інстанції суддя Касаційного цивільного суду Сергій Погрібний, інформує «Закон і Бізнес».
Він нагадав, що за загальним правилом віндикаційний позов застосовується тоді, коли між сторонами немає договірних відносин. Так, у постанові КЦС від 6.07.2022 у справі № 521/20396/18 зазначено: коли спір стосується правочину, укладеного самим власником, тоді його відносини з контрагентом мають договірний (зобов’язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав та правомірних інтересів. Водночас, коли власник та фактичний володілець майна не перебували в договірних відносинах, перший може використовувати речово-правові способи захисту.
Суддя звернув увагу на висновки, сформульовані в постанові Великої палати ВС від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15, в якій позивач просив визнати право власності на новозбудовану квартиру. ВП ВС зазначила, що визнання права власності є ефективним і правомірним способом захисту прав покупця, який за договором купівлі-продажу майнових прав повністю сплатив узгоджену в договорі суму, проте не може реалізувати свої права внаслідок недобросовісної поведінки продавця. Натомість позов про зобов’язання виконати умови договору в цьому спорі суд визнав неефективним способом захисту.
Cтосовно земель водного фонду ефективним є подання саме негаторного, а не віндикаційного позову, оскільки такі землі за законодавством не можуть вибувати із власності держави чи громади. Натомість для витребування земель лісового фонду з протиправного володіння потрібно подавати саме віндикаційний позов, оскільки лісові ділянки можуть знаходитися у володінні приватних осіб.
С.Погрібний назвав знаковою постанову КЦС від 1.06.2022 у справі №688/2507/16. У цій справі суд відмовив у задоволенні позову про повернення колишньому власникові майна, конфіскованого в результаті виконання вироку суду, надалі скасованого. У постанові зроблено висновки, що ризики настання негативних наслідків реалізації державою своєї владної політики не можуть перекладатися на іншу приватну особу, зокрема й на добросовісного набувача конфіскованого майна.
Натомість захист прав позивача має відбуватися за спеціальним порядком, шляхом повернення цього майна державою, а в разі неможливості — відшкодування повноважними органами держави вартості цього майна. «У такій правовій ситуації правила ЦК, зокрема стcт.387, 388, не застосовуються, оскільки держава застосувала свій примус», — сказав доповідач.
Крім того, у презентації суддя навів список правових висновків ВС з приводу вирішення різноманітних спорів щодо захисту права власності.
Лекція пройшла в рамках семінару, організованого Харківським регіональним відділенням Національної школи суддів.