Чому кредитор не може оскаржити правочин банкрута, пояснив ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача в захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього.
На цьому наголосив Касаційний господарський суд у справі №925/593/21, інформує «Закон і Бізнес».
Товариство звернулося з позовом до компанії та банку про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Воно зазначало, що є кредитором банкрута з визнаними судом вимогами, які підлягають задоволенню в четверту чергу, а тому спірний договір порушує його права. Адже унаслідок укладення спірного правочину боржник втратив активи (рухоме майно), за рахунок яких мали бути задоволені вимоги кредиторів та які мали бути включені до ліквідаційної маси.
Рішенням господарського суду позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість. Натомість апеляційна інстанція ухвалила нове рішення — про відмову в позові.
Своєю чергою, КГС зазначив, що позов у цій справі поданий кредитором фактично на захист інтересів боржника шляхом звернення до суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.
З огляду на приписи ч.1 ст.61 Кодексу з процедур банкрутства саме ліквідатор із дня свого призначення, зокрема, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває в третіх осіб. Тож саме ліквідатор має право й зобов’язаний вчинити дії щодо повернення майна банкрута, що перебуває в третіх осіб, у його ліквідаційну масу, тоді як кредитор відповідно до положень КзПБ не наділений таким правом.
Натомість згідно із ч.6 ст.61 КзПБ учасники справи про банкрутство, права яких порушено діями (бездіяльністю) ліквідатора, можуть оскаржити такі дії (бездіяльність) до господарського суду.
У цій справі, за твердженням позивача, внаслідок укладення спірного правочину з володіння боржника вибуло рухоме майно (обладнання) банкрута, що належить до ліквідаційної маси. Тобто наведене мало вплив насамперед на інтереси боржника, захист яких здійснюється в межах розгляду справи про банкрутство, а потім — на похідні від цього інтереси самого кредитора.
Отже, позивач не довів порушення його права чи безпосереднього законного інтересу, а тому він є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.