Чи можна звільнити юрисконсульта за відсутність на робочому місці — ВС

Працівник, для якого під час прийняття на роботу запроваджено ненормований робочий день, не може бути звільнений за прогул тільки з тієї підстави, що його не виявлено на робочому місці.

Таку позицію висловив Касаційний цивільний суд, переглядаючи справу №569/18379/19, повідомляє «Закон і Бізнес».

Позивач працював юрисконсультом на умовах ненормованого робочого дня та підсумованого обліку робочого часу. Директор ПП видав наказ про проведення службового розслідування за фактами відсутності юрисконсульта на робочому місці, й протягом місяця було складено 4 такі акти. Надавати пояснення з приводу поважності причин відсутності на роботі він відмовлявся. Тож директор видав наказ про звільнення юрисконсульта з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП за прогул.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову.

У свою чергу КЦС зауважив, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за цим пунктом є з’ясування поважності причин його відсутності на роботі. При цьому вичерпного переліку таких причин у трудовому законодавстві не передбачено. Тому в кожному випадку оцінка поважності дається виходячи з конкретних обставин і враховуючи всі надані сторонами докази.

Так, у цій справі позивач наголошував, що був прийнятий на посаду саме на умовах ненормованого робочого дня і протягом 7 років працював саме за таким принципом, що не заперечував відповідач. Отже, ПП погодило саме такий графік роботи, хоча умовами колективного договору передбачено, що юрисконсульт повинен мати п’ятиденний 40-годинний робочий тиждень.

З огляду на це, складення роботодавцем актів про відсутність працівника роботі доводить непослідовну та суперечливу поведінку роботодавця. Тож за таких обставин звільнення працівника за прогул, якого прийнято на роботу з ненормованим робочим днем, є суперечливим та непослідовним, що в цілому доводить недобросовісний характер таких дій.

Тож КЦС дійшов висновку, що звільнення юрисконсульта за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП суперечить закону. Втім, суди попередніх інстанцій правильно застосували до заявлених позивачем вимог місячний строк позовної давності і на цій підставі відмовили у позові.

Крім цієї справи у щомісячному огляді практики КЦС (рішення, внесені до ЄДРСР у серпні 2022 року) містяться й інші правові висновки. Так, у спорах, що виникають із трудових відносин, зазначено, що введення контрактної форми трудового договору замість строкового трудового договору є зміною істотних умов праці (справа №712/10591/21).

У спорах, що виникають із правочинів, констатовано, що позасудове врегулювання спору припиняє будь-які подальші вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання (справа №756/10266/15-ц).

У спорах щодо недоговірних зобов’язань зауважено, що протиправне тримання підозрюваного в металевому ґратчастому, а не скляному загородженні для тримання обвинувачених (підсудних) у залі судового засідання є порушенням ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та свідчить про заподіяння особі моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню (справа №686/25511/20).

А у спорах щодо захисту права власності наголошено, що продавець частки у праві спільної часткової власності має право вибору покупця між іншими співвласниками цього майна, які виявили бажання його придбати, на власний розсуд; водночас правило переважного права купівлі в цьому випадку не застосовується (справа №712/2579/21).

Із цими справами «ЗіБ» також оперативно знайомив читачів.

Закон і Бізнес