Як фізична особа стає банкрутом, розповів суддя ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Особливістю інституту банкрутства фізичних осіб, на відміну від юридичних, є те, що право ініціювати відповідну процедуру має лише боржник. Кредитори наразі такого права не мають.
На це звернув увагу суддя Касаційного господарського суду Олександр Банасько під час круглого столу для керівників департаментів з проблемної заборгованості та юридичних департаментів банків, інформує «Закон і Бізнес».
Він нагадав, що з 21.10.2019 замість закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» почав діяти Кодекс з процедур банкрутства. Ним запроваджено новий інститут у вітчизняному законодавстві — банкрутство фізичних осіб.
Певною проблемою стала недостатня якість законодавчої техніки розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КзПБ щодо переходу на нові процедури за кодексом у справах про неплатоспроможність фізичних осіб (процедура реструктуризації боргів, процедура погашення боргів), які є відмінними від процедур, визначених законом про банкрутство. Однак судам все ж вдалося змістити правозастосування на норми кодексу.
Суддя звернув увагу на відмінність судових процедур, які можуть бути застосовані до боржників. Наприклад, у справах щодо юрособи мова йде про розпорядження майном, санацію чи ліквідацію банкрута. Тоді як у випадку з фізичною особою можлива реструктуризація або погашення боргів боржника.
Крім того, він розповів про практику ВС щодо затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи/ наслідки невиконання плану (підстави, докази, та оцінка судом), дії мораторію на вимоги забезпечених кредиторів, автоматичного припинення його дії, закриття провадження в справі у зв’язку з неповною та/або недостовірною інформацією в деклараціях боржника, а також про те, хто може вважатися членом сім’ї боржника тощо.
Говорячи про застосування процедур неплатоспроможності фізосіб, суддя навів висновки, які зробив ВС у справі №909/1028/20 щодо стст.115, 116 та 119 кодексу. Так, ВС зауважив, що, з огляду на вжиття законодавцем словосполучення «інші обставини», перелік підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи не є вичерпним. Водночас, для відкриття такого провадження достатньо навіть однієї підстави, наведеної у ч.2 ст.115 КзПБ, оскільки законодавець імперативно не визначив обов’язковим існування сукупності всіх 4 підстав як умови для відкриття провадження у справі.
Наявність у боржника майна не виключає можливості існування в нього прострочених зобов’язань перед його кредиторами як однієї із підстав для відкриття провадження в справі про неплатоспроможність фізичної особи. Наявність у боржника активів та відкритих щодо нього виконавчих проваджень не належить до вичерпного переліку підстав для відмови у відкритті провадження.
Під час обговорення справи №910/16593/19 суддя зауважив, що існує певна неузгодженість між стст.45 та 90 КзПБ. Так, законодавець передбачив у ч.4 ст.90 кодексу, що у разі небажання кредиторів з тих чи інших підстав брати участь у справі про банкрутство боржника та задоволення своїх вимог у процедурі банкрутства і, відповідно, неподання до боржника кредиторських заяв такі вимоги визнаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами — такими, що не підлягають виконанню. Проте таке розуміння апеляційного суду суперечить системному тлумаченню ч.4 ст.45 КзПБ, яка серед наслідків неподання заяви конкурсним кредитором протягом 30 днів передбачає лише позбавлення його права вирішального голосу.