Як правильно кваліфікувати домашнє насильство, розповіла суддя ВС
Присутність дитини при скоєнні домашнього насильства є обтяжливою обставиною.
Систематичність як ознаку домашнього насильства можна визначити як вчинення 3 або більше діянь, які пов’язані однаковими або подібними об’єктами, вчиняються в межах однієї й тієї самої форми вини та спрямовані на досягнення загального результату.
Про це зазначила суддя Касаційного кримінального суду Надія Стефанів під час семінару, присвяченого питанням, що стосуються кримінальних проваджень, пов’язаних із домашнім насильством, інформує «Закон і Бізнес».
Вона звернула увагу на те, що поняття «злочин, пов’язаний з домашнім насильством» ширше за поняття «домашнє насильство», яке міститься в нормі ст.1261 КК. Тому злочин, пов’язаний з домашнім насильством, — це не тільки кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК. Це також злочини, що містять кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах»; злочин, поєднаний з обтяжуючою обставиною, передбаченою в п.61 ч.1 ст.67 КК «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах» та п.6 ч.1 ст.67 КК в частині «вчинення злочину… у присутності дитини».
«Звужене тлумачення і зведення поняття «злочин, пов’язаний з домашнім насильством» виключно до ознак складу злочину, передбаченого ст.1261 КК, не дає можливості використовувати комплекс механізмів для захисту жертв домашнього насильства, зокрема застосовувати термінові заборонні приписи, обмежувальні приписи, обмежувальні заходи тощо», — зауважила Н.Стефанів.
Суддя акцентувала також на питанні щодо кваліфікації злочинів, пов’язаних із домашнім насильством. Так, за її словами, якщо домашнє насильство полягає в діянні, яке збігається з ознаками іншого злочину, але потерпілий — спеціальний (йдеться про осіб, зазначених у ст. 3 закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), насильство має систематичний характер і максимум санкції за цей інший злочин нижчий чи рівний санкції, передбаченій ст.1261 КК, то кваліфікація відбувається за ст.1261 КК. Наприклад, якщо домашнє насильство полягає в систематичному заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження (ч.1 ст.125 КК) одному з подружжя, то вчинене потребує кваліфікації за ст.1261 КК.
Крім того, в тому випадку, коли потерпілий – спеціальний, але немає ознаки систематичності, то кваліфікація відбувається за відповідною статтею КК та застосовуються обставини, які обтяжують покарання (п.61 ч.1 ст.67 КК). Наприклад, діяння кваліфікуються за ч.1 ст.125 КК та визнається наявність обставини, передбаченої п.61 ч.1 ст.67 КК. Якщо домашнє насильство вчиняється щодо спеціального потерпілого в присутності дитини, то враховується і п.6 ч.1 ст.67 КК.
У ситуації, коли ст.1261 КК (за наявності ознак діяння, передбаченого в цій статті) не охоплюються інші злочини, що становлять зміст насильства, і вони потребують додаткової кваліфікації за іншими статтями, то, відповідно, кваліфікація відбуватиметься за сукупністю ст.1261 КК та інших статей кодексу, що передбачають відповідальність за ці злочини (наприклад, ст.1261 КК та ч.1 ст.122 КК).
Водночас, обов’язковою умовою визнання судом злочину пов’язаним із домашнім насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).
Суддя нагадала про ст.911 КК «Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство», якою КК був доповнений законом від 6.12.2017 №2227-VIII.
З аналізу судової практики можна зробити висновок, що здебільшого суди застосовують такі обмежувальні заходи, як
заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, що постраждала від домашнього насильства;
обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або в її присутності;
направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
Водночас такий інструмент, як обмежувальні заходи, застосовується не дуже часто. Цю ситуацію, на думку Н.Стефанів, потрібно змінювати, адже застосування обмежувальних заходів сприяє не так покаранню особи, як запобіганню скоєння злочинів, пов’язаних з домашнім насильством.
Семінар для працівників Національної поліції «Судова практика національних судів у справах про домашнє насильство» організувала Національна школа суддів.