Як обчислювати дохід ФОП, втрачений через ДТП — позиція ВП ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Визначаючи розмір неотриманого підприємцем доходу за час тимчасової втрати працездатності унаслідок ДТП, слід застосовувати приписи ст.1198 ЦК, а не положення закону про ОСЦПВ.
На цьому акцентувала Велика палата Верховного Суду в постанові від 29.06.2022 у справі №477/874/19, інформує «Закон і Бізнес».
Зокрема, вона зауважила, що приписи ЦК та закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV по-різному регулюють порядок визначення доходу фізичної особи-підприємця, втраченого внаслідок тимчасової непрацездатності через каліцтво або інше ушкодження здоров’я.
За ЦК розмір втраченого доходу треба визначати шляхом множення середньомісячного доходу за попередній до того, в якому було ушкоджене здоров’я, рік на кількість місяців, в яких такий дохід був відсутній через тимчасову непрацездатність. Натомість за законом №1961-IV неотримані доходи обчислююится як різниця між сумарним доходом за попередній календарний рік і доходом, отриманим у тому календарному році, коли підприємець був тимчасово непрацездатним.
У ВП зауважили, що другий підхід фактично допускає ситуацію, коли втрачений дохід може мати від’ємне значення, а саме, якщо дохід ФОП за певний період календарного року до настання непрацездатності перевищить доходи за попередній рік.
З огляду на засаду розумності (п.6 ч.1 ст.3 ЦК) для цілей відшкодування втраченого доходу ФОП його розмір не може мати від’ємного значення. Здійснення успішної підприємницької діяльності зі зростанням доходу у кожному наступному році не може бути підставою для того, аби відмовити людині у відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
ВП ВС вже висновувала: якщо ЦК та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК. Відповідно, вона відступила від висновку, викладеного у постановах КЦС від 11.07.2018 у справі №335/13421/15-ц і від 22.05.2019 у справі №201/10980/16-ц, про вирішення колізії між приписами ст.1198 ЦК та ст.25 закону №1961-IV на користь останніх.