Чи є формальна відповідь в анкеті ознакою недоброчесності — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Умисне приховування певної інформації щодо себе може свідчити про недоброчесність, якщо ця інформація є істотною і вона доводить порушення кандитдатом принципів моралі, добра і справедливості тощо.
На цьому акцентував увагу Касаційний адміністративний суд, розглядаючи скаргу кандидата в судді на рішення Вищої ради правосуддя, повідомляє «Закон і Бізнес».
У справі №9901/355/21 кандидат в судді оскаржував відмову ВРП у внесенні подання Президентові про його призначення на посаду судді.
Річ у тім, що в анкеті на питання «чи отримували ви повістку, виклик до суду, чи були Ви арештовані, перебували під вартою»; «чи порушувалося стосовно вас кримінальне провадження (кримінальна справа)» кандидат дав відповідь «Ні». Проте ВРП з’ясувала, що у 2007 році щодо кандидата була порушена кримінальна справа за ч.1 ст.190 Кримінального кодексу (шахрайство). Нібито він, працюючи помічником судді, вимагав у заявника $300 за підготовку та видачу ухвали.
Ця постанова згодом була скасована у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину та підстав для порушення кримінальної справи. З цим погодилася й апеляційна інстанція, констатувавши, що всі докази, якими володіло слідство на момент порушення кримінальної справи, за виключенням пояснень заявника, викликають обґрунтований сумнів у їхній достовірності.
На переконання ВРП, неповідомлення про факти порушення стосовно кандидата кримінальної справи та подальшого оскарження постанови через захисника, про виклик його (його захисника) у відповідні судові засідання, свідчить про намір приховати вказані обставини задля уникнення їхньої оцінки ВККС.
Проте у КАС не погодилися з такою оцінкою. Він зауважив, що «релевантність, точність та обсяг повідомленої кандидатом інформації не в останню чергу залежить від структури анкети, формулювання основного і додаткових питань, власного сприйняття запитань кандидатом, тлумачення ним окремих термінів або понять анкети».
Крім того, позивач у письмових та усних поясненнях до ВРП виклав своє розуміння вказаних питань анкет і причин надання негативних відповідей на них. За оцінкою КАС, ці пояснення «не були позбавленими сенсу і не носили характеру очевидно надуманих, вигаданих постфактум для виправдання своїх недобросовісних намірів на приховання важливих обставин своєї біографії».
Адже скасована постанова про порушення кримінальної справи є юридично недійсною і такою, що не породжує жодних правових наслідків від моменту її прийняття.
До того ж, пошук інформації про судові провадження, учасниками яких є судді/кандидати на посади суддів, є звичайною практикою ВККС і ВРП у розрізі питання про доброчесність. Тож доводи відповідача про те, що позивач сподівався таким чином (не повідомивши про цю справу в анкеті), уникнути оцінки вказаних обставин, є непереконливими.