Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Державна реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не виключає можливість знесення такого об’єкта в порядку, встановленому для самочинно побудованих об’єктів.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, переглядаючи рішення у справі №363/702/17, повідомляє «Закон і Бізнес».
Спір між сусідами виник з приводу зведених прибудови до житлового будинку, сараю та гаража. Приписом інспектора ДАБІ встановлений факт порушення відповідачем містобудівного законодавства, зокрема, щодо недотримання меж до сусідніх споруд та протипожежних розривів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що претензій при встановленні зовнішньої межі між ділянками не заявлено, а спірні об’єкти станом на час ухвалення рішення є власністю відповідача.
КЦС не погодився з такою позицією, зауваживши, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Формулювання положень ст.376 ЦК виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно ніж ті, що встановлені цією статтею.
Також наголошено, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, у силу положень законодавства та приписів ч.2 ст.376 ЦК не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень ч.4 цієї статті.
Водночас застережено, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об’єкта чи особа відмовляється від її здійснення.