Чи є відмова від щеплення підставою для відсторонення від роботи — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Запроваджене підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення щеплень проти COVID-19, є нечітким та взаємосуперечливим.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, передаючи на розгляд Великої палати ВС справу №130/3548/21, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі суд першої інстанції задовольнив позов відстороненої працівниц «Укрзалізниці». Апеляційний суд скасував таке рішення та відмовив у задоволенні позову.
КЦС, переглядаючи цю справу, виявив виключну правову проблему, яку належить розв’язати ВП ВС. Зокрема, чи правомірне впровадження обмежень права на працю шляхом прийняття підзаконних актів — Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженому наказом МОЗ від 4.10.2021 №2153, і постанові КМ від 9.12.2020 №1236.
Чи не є порушенням вимоги рівності конституційних прав і дискримінаційним установлення додаткових обмежень у вказаному переліку для працівників центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; закладів освіти й наукових установ, а також установлення в постанові КМУ №1236 обов’язку для керівників державних органів відстороняти від роботи працівників і державних службовців, які відмовляються або ухиляються від щеплення? Адже, наприклад, на працівників юридичних осіб приватного права чи інших працівників такі обмеження не поширюються.
Також, на думку КЦС, у ВП мають дати відповідь на питання, чи є національне законодавство з питань відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення щеплень проти COVID-19, таким, що дозволяє особі прогнозувати наслідки своєї поведінки. Й, водночас, яким чином мають застосовуватися норми правових актів з урахуванням того, що в них передбачено різне правове регулювання, яке суперечить Конституції.
Оскільки справи цієї категорії переважно малозначні в силу закону, то рішення ВП ВС за наслідкам вирішення цієї правової проблеми має стати орієнтиром при вирішенні подібних справ судами першої та апеляційної інстанцій.