Фіктивне підприємство більше не шкодитиме своїм контрагентам — ВП ВС

Суб’єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб’єктним. Отже висновок ВСУ, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку», є хибним.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 7.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від такого висновку 7-річної давнини, поклавши край практиці податкового переслідування контрагентів фіктивних підприємств, повідомляє «Закон і Бізнес».

У цій справ, визначаючи ТОВ «АТБ-маркет» зобов’язання з ПДВ і податку на прибуток, контролюючий орган, крім іншого, послався на висновок ВСУ, викладений у постанові від 1.12.2015 у справі №826/15034/14. У ньому наголошувалося, що «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв’язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

ВП ВС вирішила відступити від цього висновку. Зокрема, вона зауважила, що станом на час прийняття ВСУ вказаної правової позиції Особлива частина КК містила склад злочину у сфері господарської діяльності — фіктивне підприємництво (ст.205). Він передбачав створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Отже, ст.205 КК охоплювала лише дефекти створення/ придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності — прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб — тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях.

Отже, як констатувала ВП, формулювання ВСУ не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні — це перелік прав та обов’язків певного суб’єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

Натомість єдина згадка про суб’єктів господарювання з ознаками фіктивності міститься у ст.55¹ «Фіктивна діяльність суб’єкта господарювання» ГК, згідно з якою правовим наслідком фіктивної діяльності суб’єкта господарювання є припинення такого суб’єкта.

Утім, ані ця стаття, ані інші норми чинного законодавства не містять положень про автоматичну незаконність усіх вчинених таким підприємством господарських операцій.

Водночас ст.55¹ ГК передбачає, що однією з ознак фіктивності є провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. Отже, суб’єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб’єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності.

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (рішення від 7.07.2011 у справі «Серков проти України», п.43).

Закон і Бізнес