Солідарну відповідальність не можна застосувати без банкрутства — ВС
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Покладення солідарної відповідальності на відповідних осіб, є можливим лише під час здійснення щодо боржника процедури банкрутства і розгляду заяв кредиторів у межах такої справи.
На це звернув увагу Касаційний господарський суд у постанові від 6.07.2022 у справі №906/308/20, інформує «Закон і Бізнес».
АТ «УкрСиббанк» звернулося з позовом до голови ліквідаційної комісії ТОВ «Промоптторг» та ТОВ «Новотекс-М» про солідарне стягнення заборгованості на підставі ст.543 ЦК. Позов мотивований тим, що процедура добровільної ліквідації ТОВ «Промоптторг», засновник і єдиний учасник якого ТОВ «Новотекс-М», здійснена з порушенням вимог ст.95 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Адже ліквідоване товариство не вжило заходів щодо задоволення грошових вимог позивача, а саме не звернулося до суду із заявою стосовно порушення справи про банкрутство. Тому, на думку позивача, відповідачі мають солідарно відповідати за незадоволення його грошових вимог.
Господарський суд Житомирської області в задоволенні позову відмовив. Північно-західний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив. При цьому суд апеляційної інстанції визнав за необхідне застосувати до спірних правовідносин аналогію закону щодо солідарної відповідальності власника й керівника (ліквідатора) боржника в порядку ст.95 закону про банкрутство.
Своєю чергою, КГС зазначив, що спеціальні норми законодавства про банкрутство можна застосовувати лише за наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі. Виняток становить можливість застосування положень КзПБ, що регулюють позасудові процедури, зокрема санацію боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зважаючи на встановлений судом факт поведінки керівника (ліквідатора) боржника, яка спрямована на ухилення від погашення кредиторської заборгованості й полягає в порушенні порядку та процедури добровільної ліквідації за рішенням власника, недотримання вимог ЦК й незвернення з відповідною заявою про порушення провадження у справі про банкрутство всупереч вимогам ч. 1 ст. 95 закону про банкрутство, судова палата погодилася з висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності захисту порушеного права кредитора.
Водночас КГС зазначив, що належним способом захисту порушених прав кредитора, майнові вимоги якого залишилися незадоволеними внаслідок припинення боржника, є відшкодування збитків особами, які ухвалювали рішення і провели ліквідацію юридичної особи – боржника.