Спільні слідчі групи: що слід виправити у проекті вказали експерти РЄ
Для ознайомлення із висновком РЄ натисніть на зображення.
Члени експертно-консультативної групи Ради Європи висловили зауваження до ідеї створення спільних слідчих груп, що розслідуватимуть злочини, скоєні на території України.
Відповідні пропозиція містить експертний висновок, оприлюднений на сайті РЄ, повідомляє «Закон і Бізнес».
В ньому аналізуються положення проекту «Про внесення зміни до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення діяльності спільних слідчих груп» (№7330), внесеного групою народних депутатів.
Як зазначається у пояснювальній записці, документ має на меті «забезпечення ефективного процесу отримання доказів і використання їх для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності як в національних судах, так і міжнародних інституціях».
Згідно з проектом, члени спільної слідчої групи за письмовим погодженням із старшим слідчим спільної слідчої групи мають право проводити слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії на території держави, де здійснюється кримінальне провадження, або на території однієї з держав, компетентні органи якої є членами спільної слідчої групи, якщо цього вимагають потреби досудового розслідування та судового провадження. При цьому отримані докази визнаються допустимими й не підлягають легалізації, якщо вони отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, або за процедурою, передбаченою законодавством держави, компетентні органи якої є членами спільної слідчої групи.
Експерти позитивно оцінили пропоновані зміни до ст.571 КПК ку з урахуванням того, що він містить положення, які загалом відображають кращі європейські практики. Водночас вони вказали на деякі недоліки та необхідність більш чітких формулювань.
Зокрема, йдеться про визначення того, чи потрібно передбачити можливість укладати угоди з органами міжнародних організацій. Крім того, потрібно уточнити, що прокурори і слідчі судді не будуть підпорядковуватися старшому слідчому під час виконання своїх судових і прокурорських функцій.
Також зазначається необходимість уточнення стосовно прийнятності доказів, аби унеможливити обійти такі механізми захисту, як надання дозволу судом або погодження прокурора для проведення певних слідчих дій на території України, а також аналогічних вимог інших держав у разі виконання таких дій на їх території. Це, як зазначають експерти, не відповідатиме рівню захисту, передбаченому Європейським судом з прав людини у разі проведення розшукових чи інших примусових процесуальних дій.