Відсотки за кредит і прострочене зобов’язання — що сказав КС (текст рішення)
Чи нараховуються відсотки за кредитом упродовж усього строку до моменту його повернення, залежить від того, як це записано у договорі, а не ЦК.
Незгода із застосуванням судами припису ЦК не може розглядатись як обґрунтування неконституційності правової норми. А забезпечення сталості та єдності судової практики не є функцією КС.
Такого висновку дійшов другий сенат Конституційного Суду в рішенні від 22.06.2022 №6-р(ІІ)/2022, повідомляє «Закон і Бізнес».
Ця справа була ініційована АТ «Ощадбанк», який не погодився із позицією Верховного Суду підчас розгляду кредитного спору. У конституційній скарзі зазначається, що банк «як на момент укладення кредитного договору, так і під час його виконання, мав легітимні очікування на отримання відсотків за користування кредитними коштами до дня повернення кредиту».
Натомість позиція ВС полягає наразі в тому, що після завершення строку кредитного договору банк не може нараховувати відсотки за кредитом, а повинен задовольнитися лише 3% річних та інфляційними нарахуваннями. Хоча до 2017 року Верховний Суд України вважав, що після закінчення строку дії кредитного договору нараховуються як відсотки, вказані в договорі, так і ст.625 ЦК.
КС зазначив, що приписи стст.625 та 1050 ЦК унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов’язання позичальником. Натомість у ст.1048 кодексу визначаються загальні умови нарахування, сплати процентів за користування коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору.
З огляду на різну правову природу, застосування припису першого речення ч.1 ст.1050 ЦК як такого, що надає кредитодавцеві право на отримання 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов’язань, не може впливати на право на отримання процентів як плати за користування кредитом. Тобто на право вимагати від боржника виконання зобов’язань за кредитним договором у натурі.
Таким чином, установлено, що в аспекті порушених у конституційній скарзі питань припис першого речення ч.1 ст.1050 ЦК не обмежує права банку на отримання процентів як плати за користування кредитом, не спричиняє негативних наслідків для його права на ведення підприємницької діяльності, а тому є таким, що відповідає Конституції.
Між іншим, у самому ж рішенні КС міститься й підказка для фінансових установ як нейтралізувати положення абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК. «Легітимність (виправданість) очікування кредитодавця (банку) на отримання процентів як плати за користування кредитом (ч.1 ст.1048 ЦК), нарахованих за прострочений період (період після настання строку повернення кредиту до моменту його фактичного повернення) залежить від змісту конкретного договору, зокрема, наявності в договорі дати закінчення строку кредиту і прив'язки до цього строку обов'язку сплачувати проценти, а також домовленості про дату припинення договору», — зазначено в рішенні.