Неможливість дістатися до нотаріуса не виправдовує пропуску строку для прийняття спадщини — ВС

Чинне законодавство не позбавляє спадкоємця права направити заяву про прийняття спадщини поштою, а також подати її через орган місцевого самоврядування.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд у справі №709/769/19, інформує «Закон і Бізнес».

У ній суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач стверджувала, що внаслідок отриманої травми не могла пересуватися протягом 3 місяців. До того зверталася до нотаріальної контори, але їй було відмовлено у зв’язку з відсутністю свідоцтва про смерть спадкодавця.

Однак, на думку суду першої інстанції, яку підтримав і КЦС, для подання заяви про прийняття спадщини не обов’язково їхати до нотаріальної контори. Адже є й інші способи направлення заяви про прийняття спадщини. А тому обґрунтовано відмовив у наданні додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім спадкових питань в огляді судової практики КЦС за січень — квітень 2022 року відображені й інші правові висновки. Зокрема, щодо спорів, які виникають із сімейних, земельних та трудових відносин, а також щодо деяких процесуальних нюансів.

Так, звернено увагу на те, що дія трудового договору з керівником комунального закладу охорони здоров’я, реорганізованого шляхом перетворення в нову юридичну особу, автоматично не продовжується.

У спорах, що виникають із сімейних правовідносин, указано, що при часткових платежах аліментів гроші спочатку зараховуються на погашення заборгованості, що виникла в попередньому місяці (місяцях), а потім — за поточний місяць. Формулювання «не більше 100% заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

У спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, зауважено, що відшкодування банком за рахунок свого резерву кредиторської заборгованості позичальника та подальше її стягнення не припиняє зобов’язання боржника перед кредитором.

Також КЦС звернув увагу, що саме по собі винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту на нерухоме майно боржника, за відсутності на час укладення договорів купівлі-продажу с державному реєстрі запису про таке обтяження, а також доказів щодо обізнаності боржника про встановлену заборону, не може бути підставою для визнання правочинів недійсними.