Чим допомогти суддям у розгляді воєнних злочинів, підказали у ВС
На думку Наталії Антонюк, судді, які розглядають кримінальні провадження, пов’язані з війною, зможуть добре вести процес, проте потрібно надати їм методичну допомогу.
Стаття 438 КК потребує якомога ширшого коментаря, наприклад, у чому можуть полягати «інші порушення законів та звичаїв війни» тощо. Адже ця стаття може стати найбільш задіяною в національних процесах.
Такий прогноз висловила суддя Касаційного кримінального суду Наталія Антонюк під час дискусії щодо оцінки потреб суддів у розгляді справ, пов’язаних з війною, інформує «Закон і Бізнес».
Як повідомляє прес-служба ВС, експерти програми USAID «Справедливість для всіх» звернулися до суддів Верховного Суду із запитанням, чи обговорювалися в суддівському середовищі найнагальніші питання щодо кримінальних проваджень, пов’язаних з війною. Адже матеріали освітніх курсів, які наразі готуються, мають містити відповіді на найбільш поширені запитання, з тим, щоб судді якомога краще підготувалися до розгляду майбутніх справ.
Н.Антонюк поінформувала, що ККС уже розпочав бесіди із суддями судових палат з розгляду кримінальних справ апеляційних судів щодо особливостей здійснення кримінальних проваджень в умовах воєнного стану. На першій такій зустрічі, серед іншого, обговорювали злочини проти основ національної безпеки України. Під час наступних дискусій необхідно обговорити більш детально тематику військових і воєнних злочинів.
Щодо воєнних злочинів, за словами судді, слід ретельно співвідносити норми міжнародного кримінального права з нормами національного кримінального права. Суддів варто детальніше ознайомити з діяльністю та компетенцією Міжнародного кримінального суду. Адже в майбутньому не виключено, що низку проваджень щодо воєнних злочинів розглядатимуть і МКС, і національні суди.
Також експерти поцікавилися, які питання для суддів є складнішими – питання щодо кваліфікації чи процесуальні тонкощі. На думку Н.Антонюк, питання кваліфікації є первинними. Адже залежно від цього суддя організовує процес, з’ясовує доказову базу на підтвердження винуватості обвинуваченого. Раніше в Україні не було багато практики щодо застосування розд. ХХ КК, який стосується кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Її колега Аркадій Бущенко погодився, що питання кваліфікації діянь стоїть на першому місці. Адже від того, наскільки добре суддя зрозуміє кваліфікацію злочину та її основні елементи, настільки ефективно й організує свій процес та вибудує процесуальну поведінку.
Суддя зауважив, що працювати з воєнними порушеннями, відділяти дії комбатанта від скоєних ним злочинів — це складна інтелектуальна і психологічна вправа для багатьох. Судді України не мають практики роботи з цими питаннями. Тому в освітніх курсах треба давати матеріали щодо Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, визначення комбатантів, базових понять міжнародного гуманітарного права та ін.
Окрім того, експерти програми запитали в суддів ККС, які інструменти можна надати судді, щоб допомогти правильно кваліфікувати злочин, керуючись лише кількома рядками ст. 438 КК «Порушення законів та звичаїв війни», оскільки судової практики за цією статтею обмаль.
А.Бущенко сказав, що дійсно, ст. 438 КК є бланкетною та відсилає до норм міжнародного права, які не є загальновідомими для суддів України. Судді першої інстанції, які й без того завантажені справами та рутинною роботою, мають не так багато часу і ресурсів для того, щоб детально розібратися з усіма нюансами. Можливо, доцільно підготувати певні рекомендації — на які питання слід знайти відповіді під час розгляду провадження, що стосується, наприклад, жорсткого поводження з військовополоненими. Він переконаний, що у суддів України має бути якомога більше інформації для того, щоб ухвалити усвідомлене та інформоване рішення у справі.