Посил до психлікарні

Глузування над адвокатом перешкоджає виконанню ним професійних обов'язків

Адвокатів ототожнюють із клієнтами не лише в Україні. Щоправда, за кордоном вони мають можливість захистити свої права і покарати за необережне висловлювання навіть президента. Наприклад, за пропозицію полікуватися у психіатричній лікарні.

Президент та мафія

Нещодавно Європейський суд з прав людини розглянув незвичну за фабулою справу: екс-президент Хорватії Степан Месич поскаржився на порушення його прав національними судами. Хорватська Феміда стягла з нього моральну шкоду, завдану адвокатові, й колишній глава держави намагався довести у Страсбурзі, що це порушує його права на свободу вираження поглядів та справедливий суд.

У вересні 2006 року адвокат хорватського походження Іван Юрашинович, який на той час практикував у Франції, подав до слідчого суду кримінальну справу проти М.М. та 10 інших громадян Хорватії, включаючи С.Месича. Його клієнт звинувачував їх у замаху на вбивство та спробу вимагання з боку злочинної організації. Серед обвинувачених був також Х.П., якого хорватські журналісти називали ватажком мафії. Між іншим, за даними хорватських ЗМІ, клієнт адвоката був колишнім співробітником хорватських спецслужб та торговцем зброєю.

У своїх коментарях у суді адвокат заявив, що в цій кримінальній справі його клієнт стверджує, що у 2000 році Х.П. фінансував виборчу кампанію С.Месича і згадав ім’я агента французької служби безпеки, який надав йому таку інформацію.

«Отже, є достатньо доказів, щоб підозрювати Х.П. та В.З. у тому, що вони були спонсорами замаху на мого клієнта... Оскільки збори цієї мафіозної організації регулярно проходять [за адресою], у штаб-квартирі компанії О., в яких бере участь і С.Месич , слідує, що С.Месич є очільником цієї мафіозної організації», — пояснив адвокат позицію клієнта та пообіцяв, що необхідні докази будуть надані у суді.

Зрозуміло, це знайшло відображення у хорватській пресі. Одна з газет прямо вказала, що «Месич звинувачується у замаху на вбивство». Стверджувалося, що журналісти зв’язалися з І.Юрашиновичем телефоном і він підтвердив, що заява про порушення кримінальної справи дійсно подана. Але «не хотів би вдаватися до подробиць, оскільки в жодному разі це не дозволено французьким законодавством». В статтях повідомлялося, що заяву про порушення кримінальної справи адвокат подав від імені свого клієнта.

Під час найближчої прес-конференції журналісти попросили президента прокоментувати зміст цих публікацій. С.Месич стверджував, що зустрічався із Х.П. двічі у житті «випадково, мимохідь» і «не мав із ним жодного зв’язку». Потім додав: «чому цей адвокат каже, що я політичний покровитель [Х.П.], ймовірно, відомо тільки йому, але я б порадив йому відвідати Врапче [психіатричну лікарню], коли він приїде до Загребу, тому що [такі як він] може отримати там ефективне лікування. Це чудова можливість; це не коштуватиме йому великих грошей, а наші лікарі відомі своєю ефективністю».

Ці висловлювання були опубліковані на офіційному сайті президента Хорватії, а також розтиражовані у ЗМІ.

Шкода «найкричущим чином»

Оскільки законодавство Хорватії наділяє президента імунітетом від кримінального переслідування, у січні 2007 року І.Юрашинович подав цивільний позов щодо дифамації. Він зажадав 70 тис. хорватських кун (приблизно 17,5 тис. євро) як компенсацію моральної шкоди.

Адвокат стверджував, що С.Месич використав своє становище президента Хорватії та пов’язану з цим увагу ЗМІ для заподіяння шкоди його честі та репутації, а також його професійному та моральному авторитету «найкричущим чином». По суті, йшлося про публічну дискваліфікацію з посади адвоката, маючи на увазі, що він був психічно неврівноваженою людиною. Адвокат також заявив, що після публікації цієї заяви відчував труднощі в роботі, оскільки був змушений постійно виправдовувати свої дії та відповідати на незручні питання. Він також скаржився, що в нього різко скоротилася кількість нових клієнтів.

У свою чергу, президент стверджував, що нічого образливого не сказав. Лише спробував зіронізувати у відповідь на необґрунтовані звинувачення. Тому його слова слід розуміти у контексті питання журналіста. Мовляв, частина його заяви, що оскаржується, була фігурою мови і, таким чином, оціночним судженням, а не невиправданою особистою атакою на адвоката.

Проте суд виніс рішення на користь позивача. Президента зобов’язали виплатити запрошену адвокатом суму та компенсувати судові витрати.

У травні 2011 року вищий суд скасував це рішення, повернувши справу до суду першої інстанції. Однак новий судовий розгляд знову був на користь позивача. Відповідна частина цього рішення гласила:

«Добре відомо, що у Врапчі знаходиться найвідоміша хорватська лікарня для душевнохворих... Суд встановив, що відповідач прямо не називав позивача психічно хворим... Це [було образливо] для позивача, який зрозумів це як припущення, що йому необхідно лікуватися від психічного захворювання...

На думку суду, неприпустимо, щоб будь-хто публічно заявляв будь-яким чином про те, що когось слід лікувати від таких захворювань, оскільки це є виключно особистою справою кожного громадянина, а не інформацією, яку комусь дозволено розкривати, не говорячи вже про те, щоб пропонувати лікування.

Заперечення відповідача, що це твердження є оціночним судженням необґрунтоване. Думати щось про когось і озвучувати це публічно — дві великі різниці. Особливо президентом держави, що має наслідки».

Повторна апеляція вже не виявилася успішною. Суд лише зменшив суму компенсації до 50 тис. кун (близько 6660 євро), а судові витрати – до 6 тис. кун (806 євро).

С.Месич подав конституційну скаргу щодо порушення свободи вираження думок. Але Конституційний суд Хорватії визнав її неприйнятною.

У ході подальшого виконавчого провадження фінансове агентство стягнуло з банківського рахунку С.Месича майже 130 тис. кун (приблизно 17,5 тис. євро), з урахуванням відсотків за прострочення платежу, та перевело їх на рахунок І.Юрашиновича.

Слово на вагах суспільства

У рішенні від 5.05.2022 у справі «Mesić v. Croatia» ЄСПЛ відзначив, що висловлювання президента, в якому контексті вони не були б зроблені, здатні не тільки заплямувати репутацію І.Юрашиновича, але й спровокувати упередження проти нього як у професійному, так і соціальному середовищі. Відповідно, така заява досягла рівня серйозності, здатного зачепити права І.Юрашиновича за ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд також зазначив, що посил про необхідність психіатричного лікування та використання його як образи є, крім того, ще й неповагою до осіб із проблемами психічного здоров’я.

Далі високі судді нагадали, що у справах, які стосуються конфлікту між правом на репутацію та правом на свободу вираження поглядів, національні суди повинні врівноважувати їх відповідно до критеріїв, встановлених у прецедентній практиці ЄСПЛ. Вони включають:

оцінку того, чи був зроблений внесок у дебати, які становлять суспільний інтерес,

популярність зацікавленої особи,

його попередня поведінка,

зміст, форму та наслідки аналізованої заяви,

суворість накладених санкцій.

У даній справі національні суди обмежили свій аналіз тим фактом, що заявник натякав на те, що І.Юрашиновичу слід лікуватися від психічного захворювання. Таким чином, не визначили необхідний баланс між репутацією однієї сторони та свободою вираження поглядів іншої.

Щодо висловлювань високопосадовців, ЄСПЛ наголосив на важливості дотримання їх права на свободу слова. І тому вважає допустимим надання главам країн функціонального імунітету.

Водночас Суд також визнав, що слова чиновників такого рівня мають більшу вагу в суспільстві. Наприклад, ЄСПЛ у ряді випадків наголошував на важливості вибору слів посадовцями в їх заявах про осіб, яких підозрюють у скоєнні злочину. Відповідно, у таких справах Суд встановив порушення §2 ст.6 конвенції у зв’язку з упередженими заявами, що зроблені посадовими особами, такими як президент, прем’єр-міністр, міністр юстиції або спікер парламенту.

Аналогічно деякі заяви високопосадовців були ipso facto визнані несумісними з поняттям «незалежний і неупереджений суд» за змістом §1 ст.6 конвенції.

Ефект загрози

Суд у ряді випадків наголошував, що адвокати відіграють життєво важливу роль у відправленні правосуддя і що вільне здійснення професії адвоката необхідне для повної реалізації основного права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст.6. конвенції. Він також бере до уваги переслідування, загрози та напади на адвокатів у багатьох державах-членах Ради Європи.

Однак у цій справі національні суди встановили, що заява С.Месича не загрожувала адвокатові примусовим поміщенням до психіатричної лікарні. Тим не менш, у Страсбурзі вважають, що нападки високопосадовців на репутацію адвокатів і перетворення їх на об’єкти глузування з метою ізоляції та підриву їхнього авторитету часто настільки ж ефективні, як і загрози, у перешкоджанні адвокатам виконувати свої професійні обов’язки. Такі заяви можуть мати серйозні наслідки для прав обвинувачених та права на доступ до суду.

Зрештою, коли С.Месич озвучив оскаржувану заяву, І.Юрашинович був пов’язаний таємницею кримінального розслідування у Франції. Це завадило йому відповісти і поставило його ще у більш невигідне становище.

Компенсація та її розмір

Щодо розміру присудженої компенсації, він може видатися суттєвим. Однак Суд повторив свої висновки про те, що слова, вимовлені високопосадовцями, мають більшу вагу і, отже, заяви, зроблені ними, завдають більшої шкоди репутації інших осіб. Крім того, слова президента, на які І.Юрашинович не зміг відповісти, були поширені багатьма ЗМІ. Таким чином, присудження компенсації, незважаючи на її розмір, було підходящою санкцією для нейтралізації стримувального ефекту та відповідним законній меті захисту репутації адвоката.

Зважаючи на викладені міркування, Суд дійшов висновку, що втручання у свободу висловлювання думок заявника було «необхідним у демократичному суспільстві» для захисту репутації І.Юрашиновича та щоб уникнути «стримуючого впливу» на професійні обов’язки адвоката, які він виконує. Відповідно, не було порушено ст.10 конвенції.

Щоправда, екс-президент все ж таки не опинився без захисту. ЄСПЛ встановив, що уряд не зміг виправдати тривалість цивільного судочинства у цій справі. Наприклад, знадобилося 3 роки і 7,5 місяців, щоб ухвалити рішення щодо апеляції С.Месича, що не відповідало вимогам «розумного терміну».

Отже, має місце порушення §1 ст.6 конвенції. І за цим пунктом Суд зобов’язав державу виплатити С.Месичу 2000 євро як компенсацію моральної шкоди.

Закон і Бізнес