Відшкодування за час перебування під слідством: окреме чи позовне провадження? – думка ВС

Якщо особа вимагає відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, це свідчить про неможливість спору щодо її розміру. Проте сам факт спричинення моральної шкоди підлягає встановленню та доведенню.

На такі процесуальні особливості звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 8.02.2022 у справі № 201/10234/20, інформує «Закон і Бізнес».

В цій справі постали такі правові проблеми:

чи може розглядатися судом заява про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, за відсутності оформленої відповідно до вимог ст.175 ЦПК позовної заяви, що підлягає розгляду в позовному провадженні;

чи існує між сторонами цих правовідносин спір про право.

ВП ВС зауважила, що правовий спір — це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного);

3) окремого провадження.

При цьому перелік справ, які розглядаються в порядку окремого провадження, міститься в чч.2 та 3 ст.293 ЦПК. Разом з тим, як випливає зі змісту ч.3 цієї статті, у порядку окремого провадження розглядаються також й інші справи у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Таким чином, висновує ВП, вирішальним питанням, що постає перед судами при зверненні особи до суду з відповідною заявою, що за формою і змістом не відповідає позовній заяві, є те, чи існує в спірних правовідносинах спір про право.

Дуалізм окремого і позовного провадження полягає в різній сутності та специфічній матеріально-правовій природі, яка визначається певними особливостями об’єктів та способів судового захисту.

У цьому сенсі звертає на себе увагу положення ч.3 ст.13 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94-ВР. Згідно з ними відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Це — гарантований державою мінімальний розмір відшкодування, який повинні визначити суди в будь-якому випадку.

Визначення мінімального розміру свідчить про неможливість спору щодо її розміру, якщо потерпілою особою подано позовну заяву (заяву) про відшкодування моральної шкоди саме в такому розмірі, а відтак і неможливість оцінки будь-яких доказів, що впливають на її розмір.

Моральна шкода у цих правовідносинах у випадках, передбачених ст.1176 ЦК та ст.4 Закону № 266/94-ВР, відшкодовується особі, щодо якої допущено визначені у ст.1 цього закону дії без встановлення вини органу, що відповідає за відшкодування такої шкоди.

Натомість, зауважує ВП ВС, факт спричинення моральної шкоди, як і її розмір, що перевищує мінімально встановлений законом, підлягають встановленню та доведенню при розгляді відповідної вимоги, поданої у будь-якій формі з дотриманням необхідних, передбачених ст.175 ЦПК елементів у позовному провадженні.