Василь Сметана:

Санкції не можуть застосовуватися до українських підприємств і громадян України без рішення суду

У серпні 2014 року Верховна Рада прийняла невеличкий за обсягом закон. Але під прикриттям цього документу та без рішення суду, будь-яка особа може бути обмежена у правах або навіть позбавлена їх. Мова йде про закон «Про санкції» та його правозастосування.

Нагадаємо, що закон «Про санкції» приймався у терміновому, постреволюційному порядку. Він був внесений на розгляд Верховної Ради Кабінетом Міністрів 8.08.2014, а вже 14 серпня прийнятий у другому читанні та в цілому.

Зауваження Головного юридичного управління та Головного науково-експертного управління ВР народними депутатами були проігноровані, а політична доцільність одержала верх над верховенством права. Тепер науковці та практики описують як невідповідність цього закону Конституції, так і численні прогалини, суперечності та неузгодженості, які він містить.

Утім, крім низької якості закону «Про санкції», ще більшою проблемою стало волюнтаристське намагання «натягнути» його на українські підприємства та громадян. Тобто суб’єктів, до яких згідно із законом «Про санкції» можуть бути застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

Одразу зауважимо, що під українським підприємством в цій статті матимемо на увазі зареєстровану в Україні юридичну особу, яка не знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства.

Необхідність висвітлення саме цього аспекту зумовило застосування указом Президента від 2 лютого 2021 року №43/2021 персональних санкцій до українських телеканалів «112 Україна», NewsOne, ZIK та їх бенефіціарного власника – громадянина України та народного депутата Тараса Козака. Ця подія викликала значний резонанс як в Україні, так і за її межами.

Крім цього, виявилося, що 2 лютого 2021 року стало днем відкриття Президентом Володимиром Зеленським такої собі своєї «скриньки Пандори». Оскільки після цього та на день написання цієї статті він використав свої повноваження з метою застосування персональних санкцій до українських підприємств та громадян України без суду ще 5 разів.

То чи передбачає закон «Про санкції» можливість застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до українських підприємств та громадян України та за яких умов це допускається?

Для відповіді на це питання необхідно звернутися до ч.2 ст.1 закону «Про санкції», яка визначає вичерпне коло суб’єктів, по відношенню до яких з боку України можуть застосовуватися санкції.

Так, згідно вказаної норми «санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність».

Тобто відповідно до ч. 2 ст. 1 закону «Про санкції» за виключенням іноземних суб’єктів (та за наявності відповідних підстав) санкції можуть застосовуватися з боку України лише по відношенню до суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Лише останні наведені в законі безвідносно до їх іноземної або української приналежності.

Вичерпність вказаного переліку суб’єктів додатково підтверджується ч.3 ст.5 закону «Про санкції», яка визначає процедуру застосування персональних санкцій.

За виключенням відмінка це коло суб’єктів наведено абсолютно ідентично, а тому застосування персональних санкцій до інших суб’єктів не дозволяється як в силу ч. 2 ст. 1 закону «Про санкції», яка визначає коло суб’єктів, по відношенню до яких з боку України можуть застосовуватися санкції, так і відповідно до ч. 3 ст. 5 закону «Про санкції», яка визначає процедуру застосування персональних санкцій.

Тепер найважливіше: яким чином та чи інша особа в Україні може визнаватися суб’єктом, який здійснює терористичну діяльність.

Не будемо зупинятися на відповідних статтях Кримінального кодексу, оскільки в такому разі вина певної особи в конкретному кримінальному правопорушенні (терористичний акт тощо) встановлюється вироком суду. Ця процедура є зрозумілою, відомою широкому загалу та не викликає запитань.

Але є і інша.

6 грудня 2019 року Президент підписав Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Вказаним законом, окрім іншого, були викладені в новій редакції п.7 ч.2 ст.25 закону «Про Службу безпеки України», стаття 11-1 закону «Про боротьбу з тероризмом» та стаття 284 Кодексу адміністративного судочинства.

Саме після цих законодавчих змін в Україні з’явилася нормативно передбачена процедура включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності.

Так, на підставі п. 7 ч. 2 ст. 25 закону «Про Службу безпеки України» повноваження СБУ, її органів і співробітників були доповнені правом у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності ініціювати в судовому порядку згідно із законом питання про включення (виключення) фізичних або юридичних осіб та організацій до (з) переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності.

У свою чергу відповідно до ч. 6 ст. 11-1 закону «Про боротьбу з тероризмом» включення фізичних осіб, юридичних осіб та організації до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, та виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організації з такого переліку здійснюється за рішенням суду.

Тобто визнання державою певної особи такою, що пов’язана з провадженням терористичної діяльності здійснюється за рішенням суду шляхом внесення такої особи до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності.

Провадження у таких справах здійснюється на підставі позову голови СБУ або його заступника, а рішення по суті може бути оскаржене в апеляційному порядку (чч.1, 9 ст. 284 КАС).

В силу ч. 2 ст. 284 КАС така позовна заява повинна містити підстави звернення з позовом та обставини, що підтверджуються доказами. Тобто така ініціатива СБУ, для її задоволення судом, має бути документально обґрунтованою, в тому числі з підтвердженням необхідних обставин належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Таким чином, санкції по відношенню до українських підприємств або громадян України можуть бути застосовані виключно як до суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Здійснення певним суб’єктом терористичної діяльності може бути встановлене виключно судом, або шляхом ухвалення вироку в кримінальній справі в порядку визначеному КПК, або за рішенням суду прийнятим в порядку передбаченому ст.284 КАС на підставі позову голови СБУ або його заступника.

Застосування санкцій навіть після засудження особи за терористичну діяльність вироком суду може обумовлюватися їх значно ширшим переліком, аніж санкція відповідної статті КК, та разом з іншими обставинами, що спонукають державу до застосування додаткових заходів захисту.

З іншого боку закон «Про боротьбу з тероризмом» має ширший перелік дій, що підпадають під терористичну діяльність, ніж КК. З огляду на це, включення за рішенням суду певної особи до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності в порядку, передбаченому ст.284 КАС, може бути необхідним та доцільним. Адже діяльність такої особи може бути терористичною в розумінні закону «Про боротьбу з тероризмом», проте не підпадати під склад кримінальних правопорушень передбачених КК.

Таким чином, застосуванню санкцій до українського підприємства або громадянина України обов’язково має передувати або вирок суду, яким відповідну особу засуджено за кримінальне правопорушення, що підпадає під терористичну діяльність, або рішення суду щодо включення відповідної особи до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності.

Зауважу, що мною, як адвокатом, здійснюється представництво телеканалів «112 Україна», NewsOne, ZIK та їх бенефіціарного власника – Тараса Козака у справах про визнання протиправним та скасування указу Президента №43/2021.

Позовні вимоги у цих справах обґрунтовуються численними порушеннями, в тому числі і тим, що ці українськи підприємства та громадянин України не є суб’єктами, по відношенню до яких можуть застосовуватися санкції.

І дійсно, застосуванню санкцій до телеканалів та їх бенефіціарного власника, тобто до українських підприємств та громадянина України, не передував ані відповідний вирок у кримінальній справі, ані рішення суду, щодо включення відповідної особи до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності.

На підставі даних Єдиного державного реєстру судових рішень можна із впевненістю припустити, що при виданні наступних 5 указів, якими по відношенню до українських підприємств та громадян України були застосовані санкції, ця вимога закону також не була виконана.

Саме тому на початку вказувалося на волюнтаристське намагання сьогоднішньої влади «натягнути» закон «Про санкції» на українські підприємства та громадян України. І це дійсно колосальна помилка, яка підриває як довіру до самої влади, так і сам інститут спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) як винятковий механізм захисту інтересів держави та суспільства від зовнішніх загроз.

Закон «Про санкції» потребує повномасштабного вдосконалення, механізм їх застосування має бути чітко прописаний та узгоджуватися з чинним законодавством (чого наразі немає). Цей механізм повинен унеможливити безпідставне, свавільне та надмірне втручання в права та свободи гарантовані кожному Конституцією, Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод тощо. А до такого законодавчого вдосконалення зловживання з боку влади законом «Про санкції» мають бути припинені.

Закон і Бізнес