ВС висловився щодо відібрання дітей від матері та повернення їх батькові
Вирішуючи сімейний спір суд має керуватися передусім інтересами дитини.
У справі № 484/920/18 двоє малолітніх дітей відібрали від матері та батька та передали до органу опіки та піклування, передає «Закон і Бізнес». А через півроку опікуном було призначено матір.
Тим часом батько вже розпочав боротьбу за повернення собі дітей. Чоловік звернувся до суду із позовом, у якому просив відібрати дітей і негайно повернути йому, оскільки відповідачка-матір утримує їх незаконно, без відповідного рішення суду, і розпорядження про призначення опікуна над дітьми втратило силу у зв’язку з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову про відібрання у нього дітей. Його вимоги суд задовольнив Суд врахував бажання та намагання батька виправити ситуацію, яка склалася в його родині, та продовжувати виховувати своїх дітей.
Розглянувши дану справу Верховний Суд зробив такий висновок, у будь-якому випадку суд повинен постановити рішення, яке відповідало б найкращим інтересам малолітньої дитини.
Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі визначається доля дитини. Тому результат судового розгляду має бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім`єю, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до п. 27 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, дитина втрачає статус позбавленої батьківського піклування у разі поновлення піклування обох або одного з батьків на підставі, зокрема, скасування рішення суду про відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав.
Тому наявність нескасованих рішень виконавчого комітету міської ради про надання малолітнім дітям статусу позбавлених батьківського піклування, розпорядження райдержадміністрації про призначення відповідачки їхнім опікуном не є підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог, оскільки скасування рішення суду про відібрання дітей від батька є підставою для втрати дітьми статусу позбавлених батьківського піклування.
Відповідно до частин 4–6 ст. 19 СК України в таких спорах є обов’язковою участь органу опіки і піклування.
При цьому міський центр соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді надав позитивний висновок про позивача-батька.
Крім того, апеляційний суд установив, що батькові не повідомили про встановлення опіки над дітьми, йому було невідоме місцезнаходження його дітей після встановлення опіки. Через зазначені обставини батько не міг спілкуватися з дітьми, і вони з огляду на їхній вік забули батька, оскільки не бачили його три роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 249 СК України опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.
Верховний Суд постановив, що відібрання дітей у опікуна та повернення їх батькові не буде суперечити інтересам дітей, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про відібрання дітей та повернення їх за попереднім місцем проживання.