Закон і Бізнес


Неплатоспроможна й обурена

Законник 7 місяців розглядав справу, а потім вирішив, що вона йому не підсудна


Олег Назаренко (справа) передав провадження до столиці, а позивачку визнав надто бідною для поїздок на засідання.

№25 (1479) 20.06—26.06.2020
Марта ЛІТЕЧКО
8337

Жінка звернулася до суду, сподіваючись на захист своїх інтересів. Однак Феміда не поспішала приймати рішення. Зрештою позовну заяву відправили до столиці, а громадянку визнали надто бідною, щоб вона могла брати участь у розгляді.


Багато часу й мало грошей

На Олега Назаренка з Харківського районного суду Харківської області поскаржилася громадянка. Вона намагалася через суд розірвати лізинговий договір. Однак служитель Феміди не поспішав розв’язувати проблему.

Перше засідання він призначив через 3 місяці, потім — кожні два по засіданню, а далі передав справу до Деснянського районного суду м.Києва, а позивачку визнав надто бідною, щоб вона могла дозволити собі поїздки до столиці на слухання. Так та позовна заява й загубилася десь серед безлічі інших, і жінка написала скаргу до Вищої ради правосуддя.

Дисциплінарна палата відкрила провадження й з’ясувала деталі. Але не встигли члени Вищої ради правосуддя розглянути справу, як на О.Назаренка поскаржилася ще одна людина.

Факти, що з’ясували члени ВРП, виявилися не на користь заявниці, адже вона сама не відвідувала засідань, через це їх і переносили. Відповідач також не приходив. Аж із четвертої спроби засідання мало всі шанси відбутися за участю позивачки, але відповідач знову прогуляв. Саме тоді суддя дійшов висновку, що розглядати позов не в його компетенції. Адже, хоча позивачка мешкає в Харкові, місцезнаходження відповідача — у Києві. Тому законник ухвалив передати справу до столичного суду.

У підготовчому засіданні стали відомі дійсні причини звернення особи за місцем своєї реєстрації, а саме — відсутність можливості звернутися до суду за місцезнаходженням відповідача у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем.

Київський суд зрештою задовольнив вимоги, розірвав договір і стягнув із лізингової компанії 47000 грн. на користь позивача. Щоправда, це сталося майже через рік після того, як жінка написала скаргу до ВРП.

Оскільки все для заявниці склалося найкращим чином, О.Назаренко не вважав, що в чомусь провинився.

Підсудність вибирає позивач

Однак ДП таки побачила порушення. Насамперед у тому, що провадження відкрили через 1,5 місяця після надходження заяви. Жодних пояснень щодо порушення строків чоловік не дав.

Підготовче засідання законник призначав 4 рази, тобто з проміжками в середньому 1—2 місяці. Такі дії О.Назаренко пояснив неявкою сторін, відсутністю доказів на підтвердження отримання ними повісток, а також необхідністю вирішити питання про підсудність справи. При цьому в матеріалах відсутні докази не лише отримання сторонами повісток, а й надсилання їх. Утім, суддя продемонстрував СМС-повідомлення, якими він і давав знати сторонам про наміри розглянути справу в певний день.

Також палаті не сподобалося, що справа перебувала в провадженні О.Назаренка цілих 6 місяців: такого тривалого терміну законодавство не передбачає. Тому в діях служителя Феміди ДП побачила проступок — невжиття заходів щодо розгляду справи протягом строку, установленого законом.

Крім того, дисциплінарний орган прописав у своєму рішенні, як слід було визначати підсудність.

Члени ВРП вважають, що законник мав керуватися ст.28 Цивільного процесуального кодексу, що врегульовує питання про підсудність справ за вибором позивача. Підсудність за вибором позивача є альтернативною, оскільки закон як виняток із загального правила територіальної підсудності надає право вибрати з двох або більшої кількості судів той, в який йому найбільш зручно пред’явити позов.

Альтернативна підсудність установлена законом для таких категорій справ, у яких позивачі об’єктивно потребують створення найбільш сприятливих умов (полегшення поїздок до суду, збору доказів тощо) або в яких вони позбавлені можливості пред’явити позов за загальним правилом територіальної підсудності.

Тож О.Назаренко не мав би передавати справу в інший суд, особливо після того, як з’ясував, що позивачка не має грошей, щоб їздити до столиці. Однак він це зробив.

За вчинені проступки ДП вирішила накласти на суддю стягнення. Оскільки чоловік досі не мав проступків і вимоги позову зрештою задовольнили, О.Назаренку винесли попередження.