Велика Палата Верховного Суду визнала неправомірним подвійне притягнення до відповідальності за неоприбуткування у касах готівки.
Про це йдеться у постанові ВП ВС № 1340/3510/18, передає «Закон і Бізнес».
Під час перевірки підприємця податковою службою було встановлено порушення касової дисципліни під час здійснення підприємницької діяльності та винесено податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за неоприбуткування у касах готівки.
Вважаючи ці повідомлення-рішення протиправними, ФОП оскаржив їх до суду. Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовив.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі ВС передала справу на розгляд Великої Палати ВС.
Так, згідно із позицією ВСУ, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено вичерпний перелік порушень, за які передбачено фінансові санкції, і серед них відсутнє таке порушення, як неоприбуткування у касах готівки, а отже, й не встановлена відповідальність за це. Водночас зазначене питання прямо врегульоване в Указі Президента від 112.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Таким чином, предмети правового регулювання Указу № 436/95 і Закону № 265/95-ВР різні.
Окрім цього, на час виникнення спірних відносин не було прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких охоплювала б такі відносини, тому застосування штрафних санкцій на підставі зазначеного Указу є обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступу від такого правового висновку з огляду на таке. Об’єктивна сторона обох порушень, як того, що визначене абз. 3 ст. 1 Указу № 436/95, так і того, що визначене п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, фактично полягає в одних і тих самих діях.
Метою прийняття Указу було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб’єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином врегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону. Оскільки шляхом прийняття Закону № 265/95-ВР ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ № 436/95 припинив дію, і його положення вже не могло застосовуватися.
З огляду на викладене Велика Палата ВС зазначила про неможливість застосування положення абз. 3 ст. 1 Указу Президента від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».