Адвокат не завжди адвокат

Високий рівень надання правничої допомоги поєднаний з гарантіями захисту від необґрунтованого притягнення адвокатів до відповідальності. Тому захисник не повинен нести покарання за дії чи висловлювання поза роботою.

Щоб адвокати почували себе більш незалежно, автори проекту «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (№10299) пропонують змінити кілька статей профільного акта.

Зокрема, передбачити, що адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності тільки за проступки, вчинені під час провадження адвокатської діяльності. Те, як розрізнити перебування у «карному» і «безкарному» стані, проект не уточнює.

Можна припустити, що під ці винятки потраплять, наприклад, висловлювання у соціальних мережах, а за певного тлумачення — порушення професійної етики під час перерв у судовому засіданні. Тобто скаржникам і дисциплінарним органам доведеться наводити докази того, що під час вчинення проступку юрист займався саме адвокатською, а не якоюсь іншою діяльністю.

Втім, автори стверджують, що таке уточнення відповідає міжнародним стандартам щодо дисциплінарної відповідальності правничих професій. Тож їх схвалення убезпечить від надмірного втручання дисциплінарних органів у професійну діяльність, що посилить незалежність адвоката при виконанні професійних функцій.

Насправді, міжнародні стандарти адвокатської діяльності закріплюють особливий статус представників цієї юридичної професії, який покладає на них додаткові професійні обов’язки, серед яких - гідність та порядність. А ці чесноти не можуть обмежуватися лише роботою.

На це у коментарі виданню «Закон і Бізнес» звернув увагу голова ВКДКА Сергій Вилков, який зауважив, що ідея обмеження дії норм професійної етики адвоката робочими аспектами не відповідає положенням Кодексу поведінки європейських адвокатів.

У Кодексі зазначається, що в будь-якому правовому суспільстві адвокат виконує особливу роль. Обов'язки адвоката не обмежуються сумлінним виконанням свого обов'язку в межах закону. Адвокат має діяти в інтересах права в цілому.

Саме тому, визначаючи місце адвоката в суспільному житті, Кодекс розрізняє чотири категорії зобов’язань правника, які мають як юридичний, так і моральний характер. До них відносяться зобов’язання:

1) перед клієнтом;

2) перед судом  та  іншими  органами  влади,  з  якими   адвокат контактує, виступаючи  як  довірена  особа  клієнта  або  від його  імені;

3) перед іншими  представниками адвокатської професії в цілому і перед будь-ким з колег зокрема;

4) перед  суспільством,  для  членів  якого  існування вільної незалежної професії поряд з додержанням правових норм  є найважливішою гарантією захисту прав людини перед державною владою та іншими інтересами суспільства.

«І ці зобов’язання не відокремлені – вони тісно пов’язані один з одним, - наголосив С.Вилков. - Так, одним із загальних положень закріплено принцип довіри і особистої порядності (п.2.2 Кодексу). Він передбачає, що довірчі відносини між адвокатом і клієнтом можуть виникнути лише в разі відсутності сумнівів щодо професійної честі, гідності та порядності адвоката. І для адвоката ці традиційні чесноти є професійними обов’язками!».