У ВР критикують розширення права суду обирати спосіб захисту
Проектом нових процесуальних кодексів передбачається право суду обирати спосіб захисту, що не передбачений законом або договором, а запропонований позивачем. Однак у Верховній Раді наголошують на неконституційності такої новели.
Про це йдеться у висновку головного науково-експертного управління Апарату ВР до законопроекту №6232, передає «Закон і Бізнес».
Як зазначено у пояснювальній записці до проекту, одним з концептуальних його положень є надання суду права визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, але тільки у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту.
Це знайшло відображення у пропозиціях до частини 2 статті 16 ЦК, частині 2 статті 5 нової редакції ГПК, частині 2 статті 5 нової редакції ЦПК та частині 2 статті нової редакції КАСУ.
На думку експертів, у положенні закладено суб’єктивний підхід.
«Насамперед за своєю природою оцінка ефективності чи неефективності захисту, передбаченого законом або договором, є суб’єктивною точкою зору як особи, яка звернулася до суду з відповідною вимогою, так і суду, який, задовольняючи вимоги цієї особи, може вибрати на свій розсуд спосіб захисту, відмінний від тих, що передбачені законом або договором. Отже, такий вибір способу захисту виглядає чисто суб’єктивним, навіть враховуючи й наведену вище вимогу, щоб спосіб захисту не суперечив закону», — говориться у висновку. Тому в науково-експертному управлінні переконані, що такий підхід загрожує неупередженості та справедливості розгляду справи, що може призвести до протилежних наслідків, які очікуються від прийняття проекту.
Найголовнішим у ВР вважають, що надання суду права визначення способу захисту, не передбаченого законом або договором, означає прийняття судом рішення поза межами законодавчого регулювання, яким регламентовано захист цивільних прав та інтересів особи.
«На нашу думку, це означає надання суду повноважень нормотворчого органу, що не узгоджується з правовою природою суду, який є органом застосування права, а саме здійснює правосуддя відповідно до частини першої статті 124 Конституції України. Тобто вищенаведене не узгоджується з частиною другою статті 19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», — резюмується у висновку.