Тяганину замовляли?

ДСАУ «переконливо просить» не квапитися з розглядом позовів працівників апарату, розраховуючи на підтримку ВС

Державна судова адміністрація вирішила втрутитися в боротьбу за належні посадові оклади працівників апарату судів. Щоправда, не на боці представників судової влади, а на боці інтересів державної казни. І якщо за суттю розпорядника бюджетних коштів ще можна зрозуміти, то за формою це нагадує втручання в правосуддя. Навіть якщо така мета і не ставилася.

По різні боки підвищення

Як відомо, вже тривалий час — ще з минулого року — в різних судах розглядаються позови працівників апарату, які вимагають виплати винагороди відповідно до абз.2 ч.1 ст.147 (ст.144 — у попередній редакції) закону «Про судоустрій і статус суддів». Щоправда, зі змінним успіхом: комусь з позивачів пощастило виграти справу на місцевому рівні, хтось навіть пройшов касаційну інстанцію. Однак перетворити виконавчі листи на банкноти не вдалося майже нікому. І ось чому…

Здавалося, у спорі щодо перерахунку зарплат було поставлено крапку у лютому цього року, коли вимоги працівників апарату підтримав і пленум Вищого адміністративного суду. Він схвалив Довідку щодо результатів вивчення та узагальнення практики застосування положень закону «Про судоустрій і статус суддів» у спорах щодо визначення розміру заробітної плати працівників апарату судів (див. «ЗіБ» №8/2016). У ній зазначено, що в період з 26.10.2014 до 8.09.2015 повинна застосовуватися норма профільного закону, а не загальні положення інших актів. Тобто працівник апарату 6-ї категорії мав отримувати 30% посадового окладу судді місцевого суду, а для кожної наступної категорії зарплата зростала на коефіцієнт 1,3.

Після цього, як кажуть, крига скресла. Озброївшись аргументами касаційної інстанції, працівники апарату почали дедалі частіше брати гору в спорах з територіальними управліннями ДСАУ. Адже й судді, які розглядали такі справи, впевненіше почали ухвалювати рішення на користь позивачів. І не зважати на виправдання представників судової адміністрації щодо бездіяльності Уряду, який лише у вересні минулого року привів свою постанову у відповідність до вимог закону.

Втім, у ДСАУ вирішили не поступатися й боротися до останнього. Точніше — останньої інстанції, якою в Україні, як відомо, став Верховний Суд.

Адресою не помилилися?

Про те, що перша така справа дісталася найвищого судового органу та прийнята ним до розгляду, стало відомо не тільки з єдиного реєстру. 19 квітня цього року ДСАУ оприлюднила лист від 19.04.2016, в якому повідомлялося, що ухвалою судді ВС від 7.04.2016 відкрито провадження у справі №820/4653/15, порушеній за скаргою територіального управління ДСА у Харківській області. Останнє не погодилося з постановою ВАС від 25.02.2016, якою обласне ТУ ДСА зобов’язано провести перерахунок заробітної плати працівнику апарату за період з 26.10.2014 до 2.06.2015.

Нічого дивного, якби не одна дрібниця: лист надійшов не тільки до регіональних ТУ ДСА, а й на адресу всіх апеляційних та місцевих спеціалізованих, а також апеляційних загальних судів. У ньому ДСАУ «переконливо просить» у справах з аналогічним предметом спору (щодо перерахунку та виплати винагороди працівникам апарату судів) «обов’язково заявляти клопотання про зупинення провадження до остаточного розгляду та винесення рішення у справі №820/4653/15 Верховним Судом». А начальникам теруправлінь дана вказівка «довести зміст цього листа до відома місцевих загальних судів».

Отже, фактично у ДСАУ пропонують порушувати встановлені законом строки розгляду справ «з метою недопущення безпідставних втрат бюджету». Хоча згодом це навряд чи слугуватиме виправданням для суддів, які пристануть на таке прохання, але натомість отримають дисциплінарне провадження за тяганину.

Та й у Страсбурзі, куди може дійти ця справа, також будуть здивовані втручанням адміністративного органу в судовий розгляд, який апріорі має бути справедливим і безстороннім. Тим більше що головний судовий офіс навіть не є безпосередньо стороною у цій та інших справах з аналогічним предметом спору. А цей лист потрапить не тільки до судів, працівники яких відстоюють право на перерахунок (тобто є співвідповідачами у цих справах), а й до установ, які ці спори розглядають. І як останнім сприймати це прохання ДСАУ?

Увірували у ВС

Які ж процесуальні наслідки має «переконливе посилання» на ухвалу ВС? За законом — жодних. Адже зупиняти розгляд можна лише в разі виникнення спору щодо конституційності норми і відкриття відповідного провадження (ст.83 закону «Про Конституційний Суд України»). Попри нагадування в листі ДСАУ про обов’язковість рішень ВС, суди не позбавлені можливості відійти від висловленої в них правової позиції, навівши власні мотиви.

Втім, якби в найвищому судовому органі побачили в рішенні ВАС у цій справі явну невідповідність закону, то схоже прохання від ВС, хоча також виглядало б некоректно з процесуального погляду, не виходило за межі незалежності вітчизняної Феміди. Хіба що таку пораду колегам з нижчих інстанцій суддя-спікер ВС міг би акуратно озвучити, наприклад, під час квітневої зустрічі з пресою.

З другого боку, в ДСАУ навряд чи знають заздалегідь, на чию позицію в цьому питанні пристане Судова палата в адміністративних справах ВС. Урешті-решт остання не повинна опікуватися «недопущенням безпідставних втрат бюджету». Чи, може, схоже клопотання надійшло й до Кловського палацу?

До речі, суддя-доповідач у цій справі Олег Кривенда вирішив поцікавитися точкою зору членів науково-консультативної ради при ВС «щодо норм матеріального права, які, на думку заявника, неоднаково застосовано судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах». Це може свідчити про усвідомлення відповідальності за належне вирішення спору. Адже не кожна справа, що розглядається у ВС, отримує честь стати головоломкою для НКР.

Свій висновок науковці мають надати до 16 травня цього року. Однак, як не дивно, вказані в цій ухвалі номери справ (№№К/800/22940/15, К/9991/18353/15), котрі нібито доводять розбіжності в позиції ВАС, знайти у відкритій для загального доступу частині ЄДРСР не вдалося. А справа №К/9991/18353/15 не знайшлася і в «закритій» частині реєстру. Але то таке…

Незалежність від… зарплат

Між іншим, позиція ДСАУ в цьому зарплатному спорі йде врозріз із рішенням Ради суддів від 25.02.2015 №16. «Самоврядники», навпаки, відстоюють право працівників апарату судів на підвищенні відповідно до закону посадових окладів і наголошують на неприпустимості погіршення існуючих умов оплати праці новою редакцією закону «Про державну службу». Більше того, в лютому ДСАУ було доручено «вжити відповідних заходів щодо належного фінансового забезпечення судів у частині оплати праці працівників їх апарату згідно з вимогами закону «Про судоустрій і статус суддів». Чи, може, цей лист і є одним з таких заходів?

Рік тому голова ДСАУ Зеновій Холоднюк на березневому засіданні РСУ інформував про те, як його відомство бореться за виконання Урядом норми закону про підвищення окладів працівникам апарату. І бідкався, що пропозиції та прохання, з якими вони зверталися і до Міністерства фінансів, і до Міністерства соціальної політики та праці, наражалися на відмови. Водночас в інтерв’ю нашому виданню (див. «ЗіБ» №15/2015) З.Холоднюк пообіцяв, що, попри суттєвий брак коштів на судову систему, «права працівників апарату щодо належного забезпечення на рівні, встановленому законодавством, порушені не будуть».

Якби саме цією фразою обгрунтовувався згаданий лист ДСАУ, таке піклування про дотримання прав можна було б тільки вітати. Адже фінансові гарантії працівників апарату також є складовою незалежності суддів, яка згідно з рішенням КС «забезпечується, серед іншого, створенням належних умов для функціонування судів». Чи можна забезпечити функціонування одних без других — питання риторичне.

Тож ситуацію можна підсумувати дещо зміненим перифразом відомого кіногероя — стоматолога Антона Шпака: «І вони ще борються за звання незалежного і справедливого суду!» Чи вже не борються?