Служба иностранцев в ВСУ:

криминальные риски на примере законодательства Венгрии

Иностранцы, которые вступают на службу в Вооруженные Силы Украины, получают статус военнослужащих Украины. В то же время, законодательство государства их гражданства может расценивать такую службу как уголовное правонарушение. Как эту коллизию разрешают в Венгрии?

Що передбачає закон

Диспозиція ст.146 КК Угорщини «Заборонене вербування» (Tiltott toborzás) визнає тяжким злочином дії, спрямовані на вербування на території Угорщини на військову службу або іншу службу військового характеру в іноземній збройній організації, яка не є союзницькими збройними силами, а також пособництво особам, які здійснюють вербування третіх осіб до іноземної збройної організації.

Злочином також є добровільний вступ громадянина Угорщини до іноземної збройної організації, яка бере участь у міжнародному або неміжнародному збройному конфлікті та не є союзницькими збройними силами, а також проходження навчання в такій іноземній збройній організації. За вчинення цих дій передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від одного до п’яти років.

До злочину відноситься і вербування чи пособництво у вербуванні на території цієї країни громадян Угорщини, які не досягли 18 років, на військову службу або іншу службу військового характеру в іноземній збройній організації.

Таким чином, громадяни Угорщини мають право брати участь у збройних конфліктах за кордоном виключно як військовослужбовці Збройних сил Угорщини у складі миротворчих і гуманітарних місій країни. Будь-яка самостійна або індивідуальна ініціатива громадянина Угорщини щодо вступу до іноземної збройної організації є кримінально караним діянням.

Добровільний контракт і мобілізація

Окремої уваги заслуговує правовий статус українців, які мають множинне громадянство України та Угорщини і проходять військову службу у складі ЗСУ.

Згідно з п.1 ч.1 ст.2 закону «Про громадянство України» під час перебування на території України такі особи у правовідносинах з Україною розглядаються виключно як громадяни України. Відповідно до стст.17 та 65 Конституції захист суверенітету і територіальної цілісності України є справою всього Українського народу, а військова служба — конституційним обов’язком громадян України.

Водночас у правовідносинах з Угорщиною такі особи відповідно до ч.2 ст.2 закону Угорщини «Про громадянство» також вважаються виключно громадянами Угорщини. Тому їх вступ до лав ЗСУ та участь у міжнародному збройному конфлікті формально містить склад злочину передбачений ст.146 КК Угорщини.

Станом на липень 2026 року в державному реєстрі судових рішень Угорщини відсутні справи щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ст.146 КК Угорщини осіб із множинним громадянством України та Угорщини за вступ до лав ЗСУ внаслідок мобілізації. Адже така ситуація не може розглядатися як добровільний вступ на військову службу, що є обов’язковим елементом суб’єктивної сторони складу злочину за угорським кримінальним законом.

Проте відповідно до положень закону Угорщини «Про внесення змін до законодавства про правосуддя» XLIX від 2025 року до громадян Угорщини, які є особами з множинним громадянством, в адміністративному порядку без рішення суду може бути застосовано такий правовий захід, як призупинення громадянства Угорщини строком до 10 років, оскільки їхні дії стосовно вступу на військову службу до збройних сил третіх країн кваліфікуються як такі, що становлять загрозу суверенітету і національній безпеці Угорщини.

Актуальні провадження

У лютому 2025 року Головна прокуратура Будапешта висунула офіційне обвинувачення 30-річному громадянину Угорщини, який навесні 2023 року дізнався про можливість вступу іноземців до ЗСУ для участі в бойових діях. У квітні 2023 року він приїхав до України, а у травні уклав контракт. Після проходження двомісячної військової підготовки чоловік проходив службу. Безпосередньої участі в бойових діях він не брав, переважно ніс вартову службу та виконував завдання територіальної оборони.

У березні 2024 року командир наказав йому пройти медичне обстеження психічного стану. Через відмову виконати наказ контракт із ЗСУ було розірвано. Після повернення до Угорщини чоловіка затримали. За результатами досудового розслідування прокуратура висунула йому обвинувачення у добровільному вступі до іноземної збройної організації за ч.2 ст.146 КК Угорщини. Столичний суд (Fővárosi Törvényszék) ухвалив обвинувальний вирок у вигляді позбавлення волі без права звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Ще одна справа цієї категорії станом на липень 2026 року перебуває на розгляді суду міста Сегед. Прокуратура висунула заочне обвинувачення громадянину Угорщини за участь у бойових діях проти російських військ у складі ЗСУ та звернулася до суду з клопотанням розглянути справу без його присутності. Оскільки обвинувачений перебуває за межами Угорщини, його оголошено у розшук, а суд видав ордер на арешт.

За версією прокуратури, навесні 2024 року чоловік добровільно виїхав до України, пройшов кількаденну підготовку та вступив до одного з підрозділів Інтернаціонального легіону Міністерства оборони України. Після цього він брав участь у бойових діях, виконував бойові та розвідувальні завдання проти збройних сил російської федерації.

Для затвердження обвинувального акта стороні обвинувачення було достатньо непрямих доказів: цифрового сліду в соціальних мережах, зокрема фотографій обвинуваченого у військовій формі з розпізнавальними знаками підрозділів ЗСУ, відомостей про перетин ним українсько-угорського кордону у відповідний період та показань сусідів.

Аргументи захисту

Провівши аналіз аргументів сторони захисту в справах цієї категорії, можна виділити найбільш характерні з них.

1. Пріоритет норм міжнародного права. Сторона захисту посилається на чч.2–3 ст.Q Конституції Угорщини, відповідно до яких для виконання міжнародно-правових зобов’язань Угорщина забезпечує узгодженість міжнародного права з національним законодавством та визнає загальновизнані норми міжнародного права.

У зв’язку із цим захист звертає увагу суду на необхідність застосування норм міжнародного гуманітарного права, зокрема ст.45 Додаткового протоколу І від 8.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949. Метою цього аргументу є зміна правового статусу підзахисного, якого за національним законодавством Угорщини визначають як найманця, на статус комбатанта відповідно до міжнародного гуманітарного права.

2. Право України на індивідуальну самооборону. Сторона захисту посилається на ст.51 Статуту ООН, яка гарантує державі — члену ООН право на індивідуальну самооборону у разі збройного нападу.

Громадяни Угорщини, зараховані до особового складу ЗСУ, перебувають у правовому статусі комбатантів. Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України оборона країни, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності покладаються на ЗСУ.

Таким чином, участь громадян Угорщини у складі ЗСУ в захисті суверенітету та територіальної цілісності України від збройної агресії є легітимною і відповідає праву держави на індивідуальну самооборону, а тому не може розглядатися як злочин.

3. Некоректність правової термінології. Захист звертає увагу на використання у диспозиції ч.2 ст.146 КК Угорщини словосполучення «іноземна збройна організація».

Цей термін у правовій доктрині застосовується для позначення незаконних збройних формувань, зокрема терористичних організацій, приватних військових компаній, сепаратистських збройних сил, злочинних синдикатів і картелів, а не регулярних збройних сил держави.

4. Відсутність суспільної небезпеки. Сторона захисту посилається на відсутність суспільної небезпеки для народу Угорщини, а також для її фундаментальної конституційної, економічної чи соціальної структури внаслідок участі громадянина Угорщини у бойових діях із захисту суверенітету та територіальної цілісності України у складі ЗСУ. Відповідно до ч.2 ст.4 КК Угорщини відсутність такого елемента складу злочину як об’єкт виключає наявність кримінального правопорушення.

Закон і Бізнес