Сбрасываем погоны
Как перейти от правоохранительной системы к независимой адвокатской практике?
Наталья Зиненко: «Адвокатура – это профессия свободы».
Двадцать пять лет в правоохранительной системе и прыжок в неизвестность. Действительно ли адвокатура — это только «другая сторона» тех же коридоров или совсем новый мир, где придется учить азбуку заново?
Усвідомлене обнулення
Молодіжний комітет UNBA NextGen провів онлайн-захід на тему «Від найму до власної практики: як наважитись стати адвокатом та почати працювати на себе». Спікером заходу виступила адвокат, медіатор, полковник та ветеран поліції з понад 25-річним стажем у правоохоронних органах Наталія Зіненко.
Вона розпочала з власної точки відліку: після звільнення з органів внутрішніх справ перед нею постала дилема — куди рухатись далі. За плечима — керівництво великими підрозділами, посада начальника управління кадрів та першого заступника начальника управління поліції, участь у бойових діях. «Я розуміла, що місця такого рівня керівників зайняті», — зазначила спікер.
Правоохоронна система, за словами Н.Зіненко, — це вузька система зі своїми правилами. «Коли ти йдеш у світ, там все по-іншому працює», — пояснила вона. Тому першим кроком стало усвідомлене «обнулення» — відмова спиратись на попередній досвід як на готовий рецепт. «Весь свій досвід я ніби обнулила, ніби почала зі старту», — розповіла адвокат.
Мотивацією для вибору адвокатури стала не лише фахова логіка, а й глибше — потреба в особистій свободі. Перебуваючи в системі, людина несе відповідальність за рішення інших — і часто персональну. «Адвокатура — це, так би мовити, професія свободи. Ти сам повністю несеш відповідальність, сугубо сам, за свої рішення і за свої дії, за результати роботи і за наслідки своїх рішень», — наголосила Н.Зіненко.
Перш ніж відкрити власну практику, спікер пішла в найм — свідомо і тимчасово. За два місяці роботи в організації з «конвеєрним» форматом вона спостерігала, як вирішуються справи, як мислять колеги, як формується адвокатська логіка зсередини. Паралельно Н.Зіненко знайшла наставника — досвідченого адвоката, чий стиль роботи став для неї взірцем. «Вона давала свою роботу, я готувала позови, вникала, вчитувалась. І вона знаходила час, щоб проаналізувати мою роботу і давала зворотній зв’язок», — поділилась спікер.
Ризики та стереотипи
На питання про реальні ризики при переході до самостійної практики Н.Зіненко відповіла без прикрас: перший і найсерйозніший — об’єктивна відсутність клієнтів і заробітку на старті. «На початку ти просто сам про себе заявляєш», — зазначила адвокат. Виручає «сарафанне радіо»: один задоволений клієнт приводить двох, трьох, п’ятьох наступних.
Другий практичний виклик — ціноутворення. Для людини, яка все життя отримувала фіксовану зарплату в системі, назвати вартість власної роботи — психологічно непростий крок. Н.Зіненко радить починати обережно, спостерігати за реакцією клієнтів і поступово коригувати — доки не відчуєш впевненості у власній оцінці.
Чимало місця в розмові зайняла тема стереотипів. Один із найпоширеніших — уявлення про «скандального» адвоката, який перемагає через гучні випади та тиск на опонентів. Н.Зіненко розповіла, як особисто спостерігала подібну тактику під час перебування у ТЦК: адвокати, що відразу починали пресувати чергових із вимогою назвати норму закону, у підсумку досягали протилежного — їх перестали пускати до установи. «Не з тією людиною ці претензії. Та людина військова, їй поставили задачу — вона виконує завдання, як робот», — пояснила спікер.
Інший стереотип — що колишні правоохоронці, прийшовши в адвокатуру, автоматично займаються виключно кримінальними справами. Сама Н.Зіненко обрала військове право — і не тому, що уникає кримінального, яке, за її словами, також любить, а тому що саме там відгукуються знання системи зсередини.
«Я знаю, як це всередині відбувається», — підкреслила адвокат, додавши, що ця обізнаність і допомагає, і часом ускладнює роботу — коли їй щось розповідають, а вона вже знає правду.
Як підготуватись
Говорячи про перші кроки, Н.Зіненко виокремила кілька пріоритетів. Передусім — прийняти усвідомлене рішення: зрозуміти, куди і чому йдеш, що хочеш отримати в результаті. «Це першочергові кроки. І потрошку-потрошку рухатися», — зазначила спікер.
Ключовим у підготовці є навчання — і наставник, якого варто шукати ще до відкриття власної практики. При цьому наставник має бути саме таким, яким ви хочете стати: «Щоб це був для вас взірець, до якого ви прагнете і куди ви рухаєтесь».
Також Н.Зіненко наполегливо рекомендує обрати вузьку спеціалізацію: «Якщо ви профі, то, на мій погляд, потрібна вузька спеціальність, інакше будете розпилятися. Розпилятися на все, а кожен напрямок потребує великої роботи, великої уваги».
Щодо фінансового старту — спікер переконана, що великий капітал на початку не обов’язковий. Достатньо ноутбука, телефону та активності у соцмережах — Facebook та Instagram — де треба не просто повідомляти «я адвокат», а ділитися думками, позицією, власним баченням у своєму напрямку. «Поступово-потроху ти вже йдеш у свою незалежну професійну діяльність», — підсумувала Н.Зіненко.
Окремо спікер зупинилася на зміні мислення — найважчому, на її думку, аспекті переходу. Адвокатура вимагає повного «перевзування»: відмовитись від звичних рефлексів виконавця і взяти на себе відповідальність не лише за процес, а й за результат. «Потрібно повністю себе поставити з іншої сторони. Надіти на себе якості, знання, розуміння ситуації, розуміння цього процесу, що всередині відбувається», — пояснила адвокат, порівнявши це з примірянням нового костюма.
Завершуючи, Н.Зіненко закликала: не зупинятись, рухатись маленькими кроками, залишатися чесним із собою. «Нічого відразу не буде, будуть всі проколи, будете збиватися. Але якщо не зупинятися — буде й відповідний результат», — запевнила спікер.