Прекратить дискриминацию в оплате труда просят работники аппарата райсуда Винницкой области

Работники аппарата Бершадского районного суда Винницкой области направили коллективное обращение к органам власти относительно критически низкого уровня оплаты труда.

Такое обращение адресовано Высшей раде правосудия, Государственной судебной администрации, Кабинету Министров, Комитету ВР по правовой политике, Министерству финансов, Раде судей, сообщает «Закон и Бизнес».

В обращении отмечается, что в течение длительного времени вопрос критически низкого уровня оплаты труда работников аппарата местных общих судов остается нерешенным. В то же время уровень оплаты труда не соответствует фактической нагрузке, уровню ответственности и значимости выполняемых ими функций.

Отмечается, что постановление КМУ «О внесении изменений в некоторые постановления Кабинета Министров Украины по оплате труда государственных служащих на основе классификации должностей» от 30.01.2026 №114 не решило системной проблемы оплаты труда работников аппарата судов. Ведь отнесение местных общих судов ко второму типу государственных органов не учитывает реальный уровень ответственности и нагрузки.

«По результатам повторной классификации должностей на 2026 год, должностные оклады увеличились только на 86—214 грн, что носит сугубо формальный характер и не улучшает материальное положение работников», — констатируется в обращении.

«Фактически такие изменения стали символическими, что повлекло за собой дальнейшие увольнения работников и обострение кадрового кризиса», — считают работники аппарата.

Сравнивая заработную плату работников аппарата местных судов с частным сектором и других органов государственной власти, отмечается, что, например, средняя оплата труда секретарей судебных заседаний, секретарей суда, судебных распорядителей, делопроизводителей и главных специалистов суда составляет примерно 7000—14000 грн. В то же время аналогичные по уровню квалификации должности в частном секторе оплачиваются в пределах 15000—50000грн и более. При этом должностные оклады государственных служащих в министерствах и центральных органах исполнительной власти достигают 20000—40000грн., «что создает очевидное финансовое неравенство между работниками судебной системы и другими государственными служащими».

«Такой дисбаланс приводит к ситуации, когда служащий судебной власти получает меньше, чем неквалифицированный работник в частном секторе или госслужащий аналогичного уровня в других ведомствах», — отмечается в обращении.

Учитывая это, а также с учетом конституционных гарантий, правовых позиций Конституционного Суда и международных стандартов, работники аппарата просят органы власти:

1. Инициировать пересмотр подходов к формированию должностных окладов работников аппарата судов с учетом нагрузки и ответственности.

2. Внести изменения в нормативно правовых актов по устранению дисбаланса в оплате труда между судами и другими государственными органами.

3. Законодательно урегулировать особенности оплаты труда работников аппарата судов в законе «О судоустройстве и статусе судей».

4. Принять безотлагательные меры по повышению материального обеспечения и социальных гарантий.

Отмечается, что «дальнейшее игнорирование проблемы приведет к кадровому коллапсу, деградации институциональной способности судебной системы и нарушению права граждан на справедливый суд».

Также обращается внимание, что законопроект №6311, предусматривавший урегулирование вопроса оплаты труда работников аппарата судов и повышение их материального обеспечения, длительное время находится без надлежащего завершения и практической реализации. А это «фактически консервирует дискриминационный подход к оплате труда работников судебной системы».

Бершадський районний суд Вінницької області

Вища рада правосуддя

Державна судова адміністрація України

Кабінет Міністрів України

Комітет з питань правової політики
Верховної Ради України

Міністерство фінансів України

Рада суддів України

 

Колективне звернення щодо критично низького рівня оплати праці працівників апарату Бершадського районного суду Вінницької області

(з урахуванням конституційних гарантій, правових позицій Конституційного Суду України та стандартів ЄСПЛ)

Незважаючи на неодноразові звернення протягом тривалого часу, питання критично низького рівня оплати праці працівників апаратів місцевих загальних судів залишається невирішеним. Рівень оплати праці не відповідає фактичному навантаженню, рівню відповідальності та значущості функцій, які виконуються апаратом суду для забезпечення здійснення правосуддя.

У зв’язку з цим ми, працівники апарату Бершадського районного суду Вінницької області, змушені звернутися з цим колективним зверненням як із криком відчаю та проханням про негайне втручання, що відображає реальний стан матеріального забезпечення судової системи на базовому рівні.

1. Конституційні гарантії та принцип справедливої оплати праці

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, належні, безпечні і здорові умови праці та на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Держава зобов’язана створювати умови для реалізації права громадян на працю та гідне життя.

Згідно зі статтею 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї. Нинішній рівень оплати праці працівників апаратів судів фактично позбавляє можливості забезпечити навіть базові життєві потреби, що є прямим порушенням конституційних гарантій.

Крім того, стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю. Працівники апарату суду, які забезпечують здійснення правосуддя, не можуть бути поставлені у становище соціальної незахищеності та бідності.

2. Позиція Конституційного Суду України

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що:

держава зобов’язана забезпечити належний рівень матеріального забезпечення працівників державних органів, які виконують функції держави (Рішення КСУ від 20.03.2002 № 5-рп/2002);

непропорційно низький рівень матеріального забезпечення може розглядатися як посягання на ефективність та незалежність державної служби (Рішення КСУ від 04.12.2018 № 11-р/2018);

соціальні гарантії державних службовців мають бути реальними, а не декларативними (Рішення КСУ від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Нинішній рівень оплати праці працівників апаратів судів фактично перетворює конституційні гарантії на формальність, що суперечить правовим позиціям Конституційного Суду України.

3. Стандарти Європейського суду з прав людини

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що ефективне функціонування судової системи є складовою права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини).

У рішеннях ЄСПЛ (зокрема, “Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland” та “Oleksandr Volkov v. Ukraine”)  підкреслено, що держава повинна забезпечити стабільність, професійність та незалежність судової системи, зокрема шляхом належного матеріального забезпечення осіб, залучених до здійснення правосуддя.

Хронічне недофінансування апаратів судів, масовий відтік кадрів та неможливість залучення кваліфікованих працівників ставлять під загрозу виконання Україною міжнародних зобов’язань щодо забезпечення ефективного правосуддя.

4. Реальний стан оплати праці та наслідки

Рівень посадових окладів працівників апаратів місцевих загальних судів залишається одним із найнижчих серед органів державної влади, що суперечить принципам справедливої та диференційованої оплати праці.

Низький рівень оплати праці протягом багатьох років призвів до:

• масової плинності кадрів;
• неможливості залучення кваліфікованих фахівців;
• критичного перевантаження працівників, які залишилися;
• ризиків порушення процесуальних строків та якості судочинства.

Працівники апарату суду фактично виконують функції, без яких здійснення правосуддя є неможливим: забезпечують діловодство, роботу автоматизованих систем, процесуальні дії, збереження справ, роботу з персональними даними та інформацією з обмеженим доступом. Водночас рівень їх матеріального забезпечення не відповідає навіть мінімальним стандартам гідної праці.

5. Формальний характер класифікації посад та постанови КМУ №114

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.2026 № 114 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці державних службовців на основі класифікації посад» не вирішила системної проблеми оплати праці працівників апаратів судів.

Віднесення місцевих загальних судів до другого типу державних органів не враховує реальний рівень відповідальності та навантаження.
За результатами повторної класифікації посад на 2026 рік, посадові оклади збільшилися лише на 86–214 грн, що має суто формальний характер і не покращує матеріальне становище працівників.

Фактично такі зміни стали символічними та демонструють, що спричинило подальші звільнення працівників та загострення кадрової кризи.

6. Порівняння з приватним сектором та іншими органами державної влади

Заробітна плата працівників апаратів місцевих судів України значно нижча за рівень оплати праці як у приватному секторі, так і в інших органах державної влади. Наприклад, середня оплата праці секретарів судових засідань, секретарів суду, судових розпорядників, діловодів і головних спеціалістів суду становить приблизно 7 000–14 000 грн, тоді як аналогічні за рівнем кваліфікації посади у приватному секторі оплачуються в межах 15 000–50 000 грн і більше. При цьому посадові оклади державних службовців у міністерствах та центральних органах виконавчої влади сягають 20 000–40 000 грн, що створює очевидну фінансову нерівність між працівниками судової системи та іншими державними службовцями.

Працівник апарату суду з вищою освітою та стажем роботи 10–20 років часто отримує 8 000–12 000 грн «чистими», тоді як молодий спеціаліст у міністерствах — 15 000–25 000 грн, офіс‑менеджер у приватному секторі — 15 000–30 000 грн, а касир супермаркету — 12 000–18 000 грн. Такий дисбаланс призводить до ситуації, коли службовець судової влади отримує менше, ніж некваліфікований працівник у приватному секторі чи держслужбовець аналогічного рівня в інших відомствах.

Це спостереження підтверджується численними зверненнями та оцінками, зокрема з боку Вищої ради правосуддя, яка неодноразово наголошувала на недостатній оплаті праці працівників апаратів судів та ризиках відтоку кваліфікованих кадрів з‑за низького рівня винагороди.

Слід також врахувати правовий статус судової влади: вона є окремою гілкою влади, поряд із законодавчою та виконавчою, відповідно до Конституції України. І хоча судова влада формально гарантує верховенство права та незалежність правосуддя, оплата праці її службовців значно нижча, ніж у тих гілках влади чи в центральних органах виконавчої влади, що створює системний нерівний підхід до матеріального забезпечення працівників усіх гілок державної влади.

Юридично це питання має значення з огляду на конституційні гарантії права на працю та винагороду за працю. Так, стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на працю і що держава створює умови для повного здійснення цього права, включно з правом на належну винагороду за працю, не нижчу за встановлену законом.

Конституційний Суд України у своїй позиції наголосив, що право на заробітну плату не нижчу від визначеної законом разом із правом на своєчасне одержання винагороди за працю утворюють єдиний стандарт захисту трудових прав, які охоплюють і рівень, і своєчасність оплати праці.

Міжнародні стандарти, зокрема принципи справедливої винагороди за працю, закріплені в Європейській соціальній хартії й інших міжнародних документах, також передбачають право працівників на справедливу винагороду та гідні умови праці, які повинні реалізовуватися на національному рівні.

Недостатній рівень оплати праці працівників апаратів судів має не лише соціально‑економічні наслідки, але й правові ризики щодо реалізації конституційних прав працівників, що, за висновками правозахисників і експертів, може бути розглянуто як недостатнє забезпечення гарантій реалізації прав на працю й винагороду, гарантованих Конституцією.

7. Наші прохання

У зв’язку з викладеним, з урахуванням конституційних гарантій, правових позицій Конституційного Суду України та міжнародних стандартів, просимо:

1.Ініціювати перегляд підходів до формування посадових окладів працівників апаратів судів з урахуванням навантаження та відповідальності.

2.Внести зміни до нормативно-правових актів щодо усунення дисбалансу в оплаті праці між судами та іншими державними органами.

3.Законодавчо врегулювати особливості оплати праці працівників апаратів судів у Законі України «Про судоустрій і статус суддів».

4.Вжити невідкладних заходів щодо підвищення матеріального забезпечення та соціальних гарантій.

Наголошуємо, що подальше ігнорування проблеми призведе до кадрового колапсу, деградації інституційної спроможності судової системи та порушення права громадян на справедливий суд.

Це не лише внутрішня адміністративна проблема, а питання верховенства права, довіри до держави та виконання міжнародних зобов’язань України.

Окремо звертаємо увагу, що працівники судів уже неодноразово намагалися привернути увагу держави до критичного стану оплати праці шляхом подання електронних петицій. Такі петиції були підтримані значною кількістю працівників судової системи та громадян, однак системного вирішення проблеми досі не відбулося, що свідчить про формальний характер реагування на законні вимоги працівників судової влади.

Також зазначаємо, що законопроєкт № 6311, який передбачав врегулювання питання оплати праці працівників апаратів судів та підвищення їх матеріального забезпечення, тривалий час перебуває без належного завершення та практичної реалізації. Невирішеність питання щодо прийняття та реалізації цього законопроекту фактично консервує дискримінаційний підхід до оплати праці працівників судової системи та суперечить принципу верховенства права та гарантіям незалежності судової влади.

Додатково

Працівники судів роками виконують функції державної влади за оплату праці, що не забезпечує гідного рівня життя та не відповідає рівню освіти й відповідальності. Ми довели відданість державній службі в умовах воєнного стану та кадрового дефіциту, однак подальше ігнорування питання оплати праці ставить під сумнів можливість функціонування судів.

Додаткок: копії розрахункових листів на 2 арк.

Contra spem spero

Колектив апарату Бершадського районного суду Вінницької області 

Закон і Бізнес