«Сугубо карательная логика»
Инициативы БЭБ – налоговые преступления без подозрений: взгляд адвоката
Наверное, директор БЭБ Александр Цивинский ждет предложений от бизнеса, который, по его убеждению, должен радоваться такой «сугубо карательной логике».
АНЖЕЛИКА МОИСЕЕВА, партнер практики уголовного права GOLAW, адвокатБЭБ объявило о публичном обсуждении инициативы по внедрению механизма досудебного урегулирования экономических правонарушений. Она предполагает отказ от сугубо карательной логики экономических расследований и переход к модели быстрых, справедливых и прогнозируемых решений.
Як це працює сьогодні: за підсумками 2025 року детективи БЕБ спільно з прокурорами скерували до суду 187 кримінальних проваджень за ч.4 ст.212 КК (звільнення від відповідальності за відшкодування податків та збитків державі).
Кожне з них проходило однакові етапи:
виявлення податкового правопорушення;
досудове розслідування;
визнання порушення суб'єктом злочину та відшкодування заподіяної шкоди;
повідомлення про підозру;
скерування клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності;
судовий розгляд та вирішення питання про закриття судом провадження на підставі ч.4 ст.212 КК.
Суть ініціативи БЕБ — завершувати процес на третьому етапі, якщо суб’єкт господарювання визнає факт і суму завданих бюджету збитків та добровільно їх відшкодовує. Додатково пропонується сплата внеску до бюджету (наприклад, 50% суми шкоди) з цільовим спрямуванням коштів на ЗСУ та законний механізм закриття кримінального провадження без оголошення підозри».
Оскільки в опублікованому пості та в авторській статті директора БЕБ Олександра Цивінського містились заклики до обговорення, не змогла утриматись від висловлення власної думки щодо запропонованих змін.
Наразі маємо таку редакцію ч.4 ст.212 КК, яка дозволяє закриття кримінального провадження по податковим злочинам: «Особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою цієї статті, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення її до кримінальної відповідальності сплачено податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодовано шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня)»
Станом на сьогодні маємо таке трактування «притягнення до кримінальної відповідальності» — це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (п.14 ч.1 ст.3 КПК).
Юридично для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.212 КК необхідно, аби до моменту повідомлення про підозру особа сплатила всі податкові зобов’язання та штрафи, пов’язані з порушенням податкового законодавства.
За ст.44 КК особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом, виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Таким законом є норми стст.285—288 КПК. Ці норми не пов’язують можливість звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом, за умови визнання особою своєї винуватості.
Більш того, звільнення від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.212 КК, коли особа погоджується на таке звільнення, є її абсолютним правом. Цей юридичний термін вказує на те, що, по-перше, суд не має право не звільнити особу від кримінальної відповідальності, а, по-друге, таке звільнення не передбачає встановлення суб’єктивного фактору (визнання вини) та мотивів, які переслідувала особа, погоджуючись на звільнення.
Тепер моє бачення таких «справедливих ініціатив»: по-перше, це повний правовий нігілізм. Порушення податкового законодавства з кримінальною складовою (фіктивні угоди, використання податкових ям тощо) підлягають розслідуванню. Водночас спірні питання між платниками та податковими органами, які не передбачають формування податкових зобов’язань на підставі підробних документів, вчинення свідомих дій з несплати податків, не містять в собі кримінальної складової та за ст.212 КК переслідуватись не можуть.
Фактично ініціативи БЕБ зводять всі кейси нарахованих податкових зобов’язань до умисних протиправних дій, направлених на ухилення від сплати податків, що переслідуються в кримінальному порядку. Це юридично неправильно та до чесного й справедливого діалогу між державою та платниками податків не має жодного відношення.
По-друге, «справедлива ініціатива» БЕБ є нічим іншим як повернення кримінального процесуального законодавства до не зовсім позитивного минулого, коли визнання винуватості було царицею доказів. Як зазначалося, для закриття кримінального провадження в зв’язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.212 КК ніякого визнання обставин вчинення податкового злочину не потрібно. Але БЕБ хоче покращення, правда незрозуміло якого і для кого.
По-третє, «справедлива ініціатива» БЕБ намагається передбачити для звільненої від кримінальної відповідальності особи міру покарання (сплата штрафу в розмірі 50% від нарахованих фінансових санкцій — адресата сплати залишаю за дужками, бо вважаю це цинічною маніпуляцією зі сторони ініціатора), що жодним чином не в’яжеться з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності. Як можна покарати особу, яку держава звільнила від кримінальної відповідальності? Це знову правовий нігілізм.
По-четверте, «справедлива ініціатива» БЕБ є нічим іншим як намагання покласти на платника податків сплату додаткових штрафів, які чомусь мають бути встановлені КК. Як зазначено вище, покаранням такі штрафи бути не можуть, до видів покарання їх віднести неможливо, тоді під видом чого такі штрафи мають бути внесені в систему кримінального законодавства — автор ідеї знову ж таки не розкриває. Напевно, він чекає пропозицій від бізнесу, який, на його переконання, має радіти від такої «суто каральної логіки» (цитата взята з пояснювальної частини оголошених ініціатив).
Підводячи підсумки: запропоновані зміни вважаю такими, що не відповідають інтересам бізнесу, вони є нечесними та несправедливими.
Стосовно неоголошення особі про підозру — питання вимагає глибокої професійної дискусії. З однієї сторони, добре, що немає підозри, а з іншої сторони: немає підозри — немає і ознак кримінальної складової. А якщо немає ознак кримінальної складової, то до чого тут БЕБ, який має її виявляти та розслідувати?
І наприкінці, які процесуальні підстави для закриття зареєстрованих кримінальних проваджень, які наразі у ст.284 КПК відсутні, та хто має приймати процесуальне рішення про закриття?
Якщо у вас є власне бачення ініціатив БЕБ, буду вдячна, якщо поділитесь ними зі мною.