
Чтобы подписаться на телеграмм-канал «ЗиБ» и узнать больше о новостях судебной системы, нажмите на изображение.
Право на обращение в суд не может рассматриваться как инструмент влияния на правосудие, а институт личного приема не может подменять процессуальные или дисциплинарные механизмы.
На это обратила внимание Рада судей в решении от 2.03.2026 №12, сообщает «Закон и Бизнес».
В частности, отмечено, что отождествление или проведение аналогии между осуществлением судом правосудия и возможностью обеспечения проведения личного приема граждан неуместно. Ведь институт личного приема граждан не является формой судопроизводства и не может быть приравнен к конституционному принципу недопустимости прекращения правосудия.
Кроме того, институт личного приема граждан не является формой осуществления судопроизводства, не связан с реализацией функции правосудия, не предусматривает решения по существу, фактически является лишь формой принятия устного обращения.
Само же право на обращение может быть полностью реализовано путем представления письменного или электронного обращения, обеспечивающего его надлежащую регистрацию, фиксацию и рассмотрение.
Учитывая это, РСУ предлагает дополнить закон «Об обращениях граждан» новой ст.232, предусматривающей, что особенности реализации права на обращение и рассмотрения обращений граждан в судах определяются Радой судей.
Рада суддів України
РІШЕННЯ
02 березня 2026 року м. Київ №12
Про дотримання закону «Про звернення громадян»
Радою суддів у 2022 році у зв’язку із запровадженням воєнного стану на території України було надано рекомендації щодо організації роботи судів в умовах підвищених безпекових ризиків, у тому числі щодо можливості тимчасового обмеження проведення особистого прийому громадян керівництвом судів, зокрема рішення РСУ від 24.02.2022 №9, рекомендації від 2.03.2022, рішення від 14.03.2022 №10 та рішення від 5.08.2022 №23.
Зокрема, абз.2 п.4 рекомендацій РСУ від 2.03.2022, які відповідно до рішення РСУ від 5.08.2022 №23 відображають офіційну позицію Ради суддів щодо організації роботи судів, з метою забезпечення безпеки відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів, рекомендовано припинити проведення особистого прийому громадян керівництвом суду на час воєнного стану.
На підставі зазначених рекомендацій окремими судами було прийнято рішення про тимчасове припинення або обмеження особистого прийому громадян з міркувань безпеки.
Наразі до Ради суддів надходять звернення, у тому числі від уповноваженого ВР з прав людини, щодо забезпечення реалізації права на звернення у випадках, коли судами обмежується проведення особистого прийому громадян.
Розглядаючи відповідні звернення, РСУ виходила з необхідності забезпечення реалізації права на звернення, гарантованого ст.40 Конституції, в тому числі шляхом організації особистого прийому громадян з урахуванням безпекової ситуації, оскільки на сьогодні обов’язок щодо його проведення передбачений ст.22 закону «Про звернення громадян».
Тобто, право на звернення, гарантоване ст.40 Конституції, не може бути нівельоване або поставлене у стан повної невизначеності навіть в умовах воєнного стану. Безпекова ситуація об’єктивно впливає на порядок реалізації цього права, однак відповідні обмеження повинні мати тимчасовий, пропорційний та ситуативний характер і не призводити до фактичного усунення організаційного механізму його здійснення.
З огляду на викладене, наявність затвердженого та оприлюдненого графіка особистого прийому громадян, а також можливості попереднього запису є необхідною умовою забезпечення передбачуваності та доступності реалізації права на звернення за чинного правового регулювання.
У разі ж оголошення повітряної тривоги або виникнення інших безпекових ризиків проведення прийому може бути перерване або перенесене, що відповідатиме вимогам безпеки, однак саме по собі не повинно зумовлювати повного припинення функціонування інституту особистого прийому.
Разом з тим, питання проведення особистого прийому громадян керівництвом судів має системний характер та потребує концептуального переосмислення.
Рада суддів виходить з того, що основною метою суду є здійснення правосуддя, захист гарантованих Конституцією та законами України прав, свобод і законних інтересів людини, громадян, юридичних осіб та держави, а також забезпечення верховенства права через справедливий, незалежний і безсторонній розгляд судових справ.
У зв’язку з цим Рада суддів вважає, що ототожнення або проведення аналогії між здійсненням судом правосуддя та можливістю забезпечення проведення особистого прийому громадян є недоречним, оскільки інститут особистого прийому громадян не є формою судочинства та не може бути прирівняний до конституційного принципу недопустимості припинення здійснення правосуддя.
Безпосередня присутність громадян у ході особистого прийому, як форми реалізації інституту звернення громадян не є безальтернативною та може бути реалізована у не менш ефективний спосіб, який не створює небезпеку для громадян та працівників суду.
Крім того, слід врахувати, що інститут особистого прийому громадян не є формою здійснення судочинства, не пов’язаний із реалізацією функції правосуддя, не передбачає вирішення звернення по суті, фактично є лише формою прийняття усного звернення.
Саме ж право на звернення може бути повністю реалізоване шляхом подання письмового або електронного звернення, що забезпечує його належну реєстрацію, фіксацію та розгляд.
Також слід зважати, що реалізація права на звернення до суду не може підміняти собою процесуальні механізми здійснення правосуддя та порушувати гарантії незалежності судді.
Тому бажано визначити чіткі питання, з якими громадяни та інші особи мають право звертатися до суду, його керівництва або органів судової влади, наприклад:
організація роботи суду,
режиму його функціонування,
доступність інформації,
забезпечення прийому кореспонденції, роботи канцелярії,
дотримання стандартів належного адміністрування тощо.
Водночас такі звернення не можуть стосуватися:
вимог щодо зміни процесуальних рішень у конкретних справах;
оцінки доказів;
втручання у перебіг або результати судового розгляду;
впливу на суддю при здійсненні ним правосуддя.
Також слід врахувати, що відповідно до Конституції суддя при здійсненні правосуддя є незалежним та підкоряється лише закону. Голова суду, його заступники чи керівник апарату суду не наділені повноваженнями втручатися у здійснення суддею правосуддя або впливати на розгляд конкретної справи, відтак питання відправлення правосуддя не можуть бути предметом адміністративного реагування з боку керівництва суду в межах реалізації права на звернення громадян а тим більше в межах особистого прийому.
Більше того, право на звернення до суду (як право гарантоване ст.40 Конституції) не може розглядатися як інструмент впливу на здійснення правосуддя, а інститут особистого прийому не може підміняти передбачені законом процесуальні або дисциплінарні механізми.
Відповідно до п.3 ч.8 ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів» Рада суддів здійснює контроль за організацією діяльності судів.
Згідно з абз.2 ч.9 ст.133 цього закону рішення РСУ є обов’язковими для органів суддівського самоврядування, за винятком з’їзду суддів України.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.5 ст.128 закону «Про судоустрій і статус суддів» збори суддів обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов’язковими для суддів та працівників цього суду.
Наведені положення законодавства дають підстави для висновку, що питання організації та порядку розгляду звернень громадян у судах слід віднести до сфери внутрішньої діяльності суду, а відтак особливості реалізації права на звернення та особливості розгляду звернень громадян мають визначатися порядком, затвердженим Радою суддів у межах її повноважень.
Заслухавши та обговоривши інформацію голови РСУ Моніча Б.С. про деякі питання виконання судами вимог закону «Про звернення громадян», відповідно до ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Раду суддів України, затвердженого позачерговим Х з’їздом суддів 16.09.2010 (із подальшими змінами), Рада суддів
вирішила:
1. Звернутися до Президента, Кабінету Міністрів, народних депутатів із пропозицією ініціювати вдосконалення положень закону «Про звернення громадян» у частині нормативного врегулювання розгляду звернень громадян та обов’язковості проведення особистого прийому громадян керівництвом судів а саме:
Доповнити закон «Про звернення громадян» новою статтею 232 такого змісту:
«Стаття 232. Особливості розгляду звернень громадян у судах
Особливості реалізації права на звернення та розгляду звернень громадян у судах визначаються Радою суддів України відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з дотриманням гарантій незалежності суддів та недопустимості втручання у здійснення правосуддя.».
2. Копію цього рішення направити Президенту, Кабінету Міністрів, народним депутатам.
Голова Богдан Моніч