Закон і Бізнес


Уж замуж невтерпеж

Как суд выносит решения о предоставлении несовершеннолетнему права на брак


Заключить брак – дело не сложное, гораздо труднее сохранить его.

04.02.2026 11:16
ВИКТОРИЯ ЯКУША
251

Все мы от рождения имеем право на семью и только с возрастом получаем право на брак. Но что, если желание создать собственную семью, возникает раньше совершеннолетия? Как суд оценивает интересы несовершеннолетнего в таких случаях?


Елемент правоздатності

На базі ГО «Цивілістична платформа» в рамках діалогів «Суддя & Науковець» відбулась розмова на тему «Надання судом права на шлюб».

Доктор юридичних наук, професор Інна Спасибо-Фатєєва запропонувала розглянути проблемні аспекти надання судом права на шлюб, зокрема, на прикладі обставин справи №159/125/24 (постанова ВС від 1.12.2025).

Заявниця, дівчина, яка досягла 16-річного віку виразила бажання зареєструвати шлюб і звернулась із заявою про надання судом права на укладення шлюбу з певною особою. При цьому стверджувала, що шлюб відповідає її інтересам та вказувала на те, що цьому сприяють тривалі взаємні почуття та бажання створити сім’ю, а також просила врахувати те, що батько заявниці не проти такого шлюбу. Мати ж виступила проти.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви і вказав, що заявниця не навела переконливих доводів і не надала докази того, що шлюб із заінтересованою особою до досягнення нею шлюбного віку відповідатиме її інтересам.

При оскарженні було зазначено, що суд не вказав, які ж саме докази можуть бути переконливими в такому випадку. Проте апеляційний суд погодився із судом першої інстанції. Окремо суд звернув увагу на той факт, що потенційний чоловік старший заявниці більш як на 20 років.

І.Спасибо-Фатєєва також акцентувала увагу на тому, що оскаржувала рішення суду не сама заявниця, а її потенційний чоловік. Тож перед касаційним судом постали такі питання: чи може суд скасувати рішення, якщо особа не оскаржила, але повністю визнала апеляційну та касаційну скаргу заінтересованої особи? Чи потрібно залучати до участі у справі обох батьків? У конкретній справі батьки не брали участь у судових засіданнях. За яких умов можливе обмеження у наданні особі, яка досягла 16-річного віку, права на шлюб?

Суддя Касаційного цивільного суду Василь Крат зазначив, що є дві великі категорії суб’єктивних цивільних прав — немайнові і майнові. З очевидністю право на шлюб не є майновим. Право на шлюб — це право конкретної особи. В цьому аспекті слід зосередитись на формулюваннях, зазначених у стст.25 та 26 Цивільного кодексу, з яких випливає, що фізична особа має особисте немайнове право з досягненням певного віку. Тобто шлюбний вік настає з 18 років, а за рішенням суду може бути надано право на шлюб з 16 років, якщо це відповідає інтересам особи.

В.Крат також порівняв право на шлюбу із правом на сім’ю. Як співвідносяться ці права? Шлюб є однією із підстав виникнення нової сім’ї. Водночас, кожен із суб’єктів відповідних відносин завжди перебуває в певних сімейних зв’язках. Наприклад, дитина — член сім’ї своїх батьків. При цьому завжди потрібен інший суб’єкт, який дозволить створити нові правовідносини.

І.Спасибо-Фатєєва додала, що згідно ст.291 ЦК, фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я має право на сім’ю. А право на шлюб з’являється залежно від віку. В свою чергу, в ст.12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також зазначається, що чоловік і жінка, якщо вони досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім’ї. Тут прямо зазначено, що вони досягли шлюбного віку, згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права.  

Частина 2 ст.23 Сімейного кодексу говорить про те, що за заявою особи, яка досягла 16 років, за рішенням суду їй може бути надана право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Але критерій відповідності інтересам — доволі розмитий.

Також І.Спасибо-Фатєєва звернула увагу співрозмовника на роль особи, з якою неповнолітня особа має намір вступити в шлюб. Адже суд оцінює саме доцільність надання права на шлюб із конкретною особою. Якою має бути роль такої заінтересованої особи — пасивною чи активною (як у випадку з наведеної справи, де заінтересована особа оскаржувала рішення)?

В.Крат зауважив, що в цій справі присутня також окрема думка, в контексті якої суддя і висловлює свої міркування. Зокрема, суддю насторожило те, що заява у цій справі надавалась через «Електронний суд» і після залишення її судом першої інстанції без руху, недоліки в ній усувала саме заінтересована особа, а не заявниця.

«Тут з’являється дуже багато додаткових факторів, які, по суті, формують оцей образ: а чи, власне, це все відбувається в інтересах заявниці? Модель ч.2 ст.23 ЦК сконструйована таким чином, що тут надається перевага волі тієї особи, яка набуває за допомогою рішення суду права на шлюб. Тобто, в першу чергу має бути її, ініціатива для того, щоб активувався елемент правоздатності», — прокоментував спікер.

Чому саме на волю заявниці перекладається цей тягар? Тому що це її особисте немайнове право. Його не можна примушувати набувати, реалізовувати чи захищати всупереч волі тієї особи, яка тільки його набуває за допомогою рішення суду.

Pater familias. Наші дні

Другий момент, на який звернув увагу В.Крат, це як встановлювати відповідність інтересам. Тут конструкція ч.2 ст.23 ЦК, побудована за моделлю оціночної норми, яка дозволяє суду за допомогою суддівського розсуду перевіряти, чи дійсно це в інтересах відповідної неповнолітньої особи відбувається.

«Я разом із колегою намагався зрозуміти, а що ж потрібно встановити або з’ясувати, щоб це свідчило про відповідність інтересам? Тобто наскільки в особи є психофізична зрілість. Ми в цьому контексті допустили алегорію відносно того, що як в Римі pater familias керував сім’єю», — додав суддя. 

В.Крат пояснив, що по суті зараз суд за допомогою суддівського розсуду нібито pater familias вирішує, а чи є в особи відповідні психофізичні здібності для того, щоб набути право на шлюб і відповідно створити новий елемент, а саме нову сім’ю.

Йдеться про оціночні критерії: наскільки така особа має здатність до розсудливості, наскільки відповідає надання права на шлюб її рівню розвитку, наскільки це відповідає її віку і дозволяє, наприклад, усвідомити цінність шлюбу. Й особа, яка звертається до суду, має показати в заяві, що це дійсно так і що це відповідає її здібностям, рівню розвитку і т.д.

Також В.Крат виокремив той факт, що у чинній редакції Сімейного кодексу в багатьох випадках передбачена участь прокурора, але не в даній категорії справ. Хоча, наприклад, уже в сучасній Італії, на рівні Цивільного кодексу справи про надання права на шлюб слухаються обов’язково за участю прокурора. Тобто логіка така, що орган публічної влади має спостерігати за цим: А чи все враховано? Чи перевірена ця відповідність інтересам? Чи є ця психофізична зрілість неповнолітньої особи для того, щоб створити сім’ю?

В Україні такої норми немає, ба більше, в цій ситуації, якщо подивитися на ст.19 СК, немає й обов’язкового висновку органу опіки і піклування, який би також мав би виконувати цю функцію. Так, цей орган по інерції залучається, але його участь не є обов’язковою. Іншими словами, переконаний суддя, складається враження, що суд нібито один на один із особою, яка хоче набути право на шлюб за допомогою відповідного судового рішення.

Відповідаючи на питання І.Спасибо-Фаттєвої про те, навіщо власне потрібно отримувати таке право на шлюб неповнолітній особі, якщо з точки зору спільної сумісної власності, майнового права, то фактичні шлюбні відносини прирівнюються до зареєстрованого шлюбу,

В.Крат зверну увагу на питання цінності шлюбу. «Для когось цінно вважати, що вони — сім’я, для когось — зафіксувати з точки зору майнових відносин, для когось — з точки зору спадкових відносин (незареєстровані в шлюбі особи не є спадкоємцями першої черги). Чи можна це інакше унормувати за допомогою цивілістичних конструкцій? Так, можна. Але кожен шукає цінність для себе. Можливо, відповідь полягає у ставленні суспільства. Але ставлення до шлюбу і проживання без реєстрації шлюбу, наприклад, в 90-х, і зараз — відмінне», — зазначив суддя.

Коментуючи ж можливість заінтересованої особи подавати скаргу до апеляції або касації замість заявниці, В.Крат ще раз наголосив на тому, що саме заявник має виявляти волю, а не хтось інший. Адже рішення суду не захищає інтерес заінтересованої особи, а лише створює можливості для подальшої реалізації права на шлюб. І тому інтерес потенційного чоловіка чи дружини не може переважити волю особи.

Водночас В.Крат акцентував увагу, що у згаданій справі неповнолітня заявниця вказувала на те, що заінтересована особа є досвідченим адвокатом. На що І.Спасибо-Фатєєва висловила переконання, що цей адвокат, будучи заінтересованою особою, тим самим набув досвіду в даній категорії справ.

Закон і Бізнес