Рождение рынка

Как лоббист может повлиять на принятие Президентом указа и нужно ли идти для этого в ОПУ

Официально процесс лоббирования в Украине запустился только недавно. И пока к правилам игры на формирующемся рынке больше вопросов, чем ответов. Тем более что объекты и субъекты лоббирования видят процесс по-разному.

Прямо й опосередковано

Лобістська компанія ADER HABER Government Affairs провела ще одну зустріч із серії «Діалоги з владою». Цього разу сторонами діалогу виступили Офіс Президента та НАЗК.

Модератор заходу, керівник ADER HABER Government Affairs Віктор Залізнюк, розпочинаючи зустріч, зазначив: «Ухвалення закону про лобіювання – це досить непересічна подія, тому що це нова інституція, нові правила гри для України. Діалог з бізнесом ми сприймаємо як діалог із суспільством, бо бізнес – значна частина активного суспільства».

Стратегічний радник Президента Олександр Камишін розповів, що лобізм – це окремий сегмент бізнесу в цивілізованих країнах, який знаходиться на межі юридичних, комунікаційних та інших послуг. Тому, за словами спікера, якщо важко знайти новий бізнес в сегменті юридичних послуг, комунікаційних послуг, треба шукати цей бізнес в сегменті на перехресті.

«Лобізм – це робота на перехресті. Нам, як країні, доведеться пройти шлях, коли ми нецивілізовані методи будемо потрохи змінювати на цивілізовані. Лобіювання як діяльність має стати невід’ємною частиною нашого цивілізованого процесу державотворництва», — зазначив О.Камишін.

Представник ОП переконаний, що для цього потрібно врегулювати таку діяльність, щоб в цьому бізнесі були цивілізовані гравці. Доречним, на його думку, було б розробити окремі курси на теми лобізму на базі бізнес-шкіл.

Голова Національного агентства з питань запобігання корупції Віктор Павлущик висловив переконання, що статус Президента та інших об’єктів лобіювання не мають принципової різниці для процесу лобіювання. «Розуміємо, що доступ до «тіла» Президента — це дуже велика проблема, але якщо говорити чисто з точки юридичного підходу — особливої різниці немає. Один зі способів лобіювання — це як пряма, так і опосередкована комунікація», - пояснив спікер.

В.Залізнюк в свою чергу адресував своє питання до представника ОПУ: «Зрозуміло, що депутатів понад 400, а Президент один, тому не може бути один і той самий рівень доступності для зустрічей і переконань, але як ви бачите цю структуру комунікації? Який рівень був би логічним для початку діалогу лобіста з тим, щоб в кінці мати рішення Президента з того чи іншого питання?».

О.Камишін зазначив, що для цього слід мати ідею, яка буде кристалізована в законопроект, котрий має бути належним чином розроблений, презентований громадськості, пройти всі кола пекла із прийняттям або неприйняттям, після цього він має бути внесений належним чином до ВРУ. Потрібно зрозуміти, хто «за» й хто «проти», попрацювати з тими, хто «проти», запросити підтримку у тих, хто «за». Але важливо після прийняття проекту ще й поборотись за його реалізацію.

На етапі публікації закону, переконаний О.Камишін, все тільки починається, і є приклади, коли підписані закони не виконуються, а законопроекти ветуються. «Інша проблема, що у нас недостатньо інфраструктури, аби якісь ініціативи реалізовувати. Тому що розробити економічну модель реалізації за розумні гроші можуть всього три організації на всю країну», —додав спікер.

На питання модератора про те, куди слід йти з проектом указу Президента, який буде корисним для вирішення того чи іншого питання, радник Президента відповів таким чином: «Фактично всі укази Президента на сьогодні є результатами роботи профільних структур. Я не згадаю указів, які б ініціювались безпосередньо Президентом. Тобто з ініціативами в сфері оборони слід приходити до Міноборони, в аграрному секторі — до Мінекономіки і т.д. Президент, у першу чергу, зайнятий війною і дипломатією. Все решта, потрібно запускати через профільні інституції й тоді всі ініціативи мають шанс».

Не альтернатива, а запобіжник

Окремо учасники діалогу дослідили перспективи підсилення українського лобізму іноземним досвідом. В.Павлущик нагадав, що закон «Про лобіювання» приймався на вимоги ЄС та Європейської комісії.

«Ми не можемо чітко сказати, приклад якої країни став основою для створення нашого закону щодо лобіювання. Хоча за основу створення реєстру прозорості брався приклад реєстру, який діє в ЄС. Брати когось за приклад неможливо, бо процес лобіювання залежить від законодавства, яке діє в країні, від історичних аспектів, менталітету», — пояснив голова НАЗК.

На його думку, сьогодні профільний закон точно потребує вирішення технічних проблем, заповнення прогалин, які були в проекті від початку. Він переконаний, що зміни зможуть реалізувати на початку наступного року. Адже наразі в законі існує багато виключень, що уможливлює наявність «сірих зон» та двоякого трактування.

За спостереженнями В.Залізнюка, об’єкти лобіювання сьогодні ставляться до відображення їх у Реєстрі прозорості із настороженістю. Однак у НАЗК переконані, що це — через недостатню обізнаність.

Так, представники державної влади матимуть запит на поглиблення знань про лобіювання орієнтовно з другої половини січня, коли побачать уперше свої прізвища в звітах лобістів за попередній період. Й у НАЗК думають над ідеєю освітнього вебінару, на кшталт досвіду запуску вебінару щодо декларування.

«Від запуску реєстру ми зможемо спостерігати більшу активність і зацікавленість як зі сторони суб’єктів лобіювання, так і трохи менше від об’єктів лобіювання. Зараз є певний елемент затишшя. Отримання першої інформації, яку можна використовувати як позитивні практики, спонукатиме більше зростання зацікавленості цим питанням із січня», — припустив голова НАЗК.

Однак, переконаний В.Павлущик, лише один обов’язок — сприяти суб’єктам у здійсненні ними заходів із лобіювання ні до чого не спонукає представників держорганів. «У мене будуть виникати питання не до тих, до кого звертаються і хто є в Реєстрі прозорості, а до тих, кого там немає, до народних депутатів, яких жодного разу не згадали в Реєстрі прозорості. Що ж вони тоді роблять?», — наголосив голова НАЗК.

Учасники діалогу зійшлись на тому, що непоганою ідеєю є створення рейтингу таких об’єктів лобіювання, щоправда, — з боку недержавних організацій.

На питання В.Залізнюка про те, чи здатне біле лобіювання стати альтернативою незаконним способам впливу на прийняття рішень за ефективністю й популярністю його впровадження, В.Палущик відповів: «Лобіювання не може бути альтернативою незаконним діям, воно може бути альтернативою досягненню результату в законний спосіб. Лобіювання — це радше запобіжник для негативних аспектів сприйняття законотворчої діяльності в Україні».

Повертаючись до актуальності запозичення іноземного досвіду в процесі лобіювання, О.Камишін розповів, що в США оборонні компанії та уряди інших країн витрачають десятки мільйонів доларів на рік тільки на лобіювання. 60% представників лобістських компаній в США — це експрацівники уряду.

«Нам в цьому плані точно є над чим працювати і на кого рівнятись. Є хороший досвід того, що потрібно зробити , щоб оборонно-промислові союзи працювали. Ми отримали право і можливість реалізовувати такі проекти завдяки тому, що ми за війну навчились виробляти щось дуже круте, чого не мають інші країни. Якби не війна, нам би і десятків мільйонів доларів не вистачило на те, щоб пролобіювати такі можливості для нашої оборонки. Наша проблема стала спільною проблемою, це можливість зробити оборону стратегічною галуззю не тільки для України, а й для Європи», — додав радник Президента.

Слухачі з залу ж поки що переконані, що зараз ринок лобіювання повністю захоплений громадськими організаціями і галузевими асоціаціями. Але, як пояснив голова НАЗК, тут не може бути й мови про повноправну гру.

«Юридично у лобістів прав більше, а у всіх інших — можливо, є статус, можливо — інша комунікація, але не права. У лобістів є права, просто треба ними послуговуватись. В об’єктів лобіювання буде обов’язок розглянути ваші матеріали і право розглянути матеріали інших. Це питання обізнаності сторін лобіювання», — підкреслив В.Павлущик.

Наприкінці заходу учасники зустрічі дійшли згоди про необхідність присвятити наступні зустрічі в такому форматі питанням успішних, а особливо — неуспішних кейсів лобіювання інтересів.

Закон і Бізнес