Просто поверьте!
Почему желание узнать больше об оценке практических заданий говорит о недоверии к государству
По мнению главы ВККС Андрея Пасечника, желание узнать, какие же ошибки были допущены кандидатами, обусловлено недостаточным уровнем доверия не только к ВККС, но и в целом людей к государству.
Есть мнение, что мы учимся на своих ошибках. Но как на них учиться, если не знаешь, где ошибся? Подобные размышления все чаще возникают у кандидатов в судьи. Но могут ли будущие судьи сомневаться в объективности квалификационной комиссии?
У Вищому антикорупційному суді відбулась відкрита сесія запитань та відповідей для потенційних кандидатів на посади суддів у конкурсі до апеляційної палати ВАКС та майбутньому конкурсі до ВАКС як суду першої інстанції, що організована Вищою кваліфікаційною комісією суддів.
Одне із питань, яке зацікавило потенційних кандидатів та виступило своєрідним тригером для членів ВККС, стосувалось оцінки практичного завдання. Учасниця заходу задала таке питання:
— Ми зрозуміли, що ви детально проаналізували ті помилки, які допущені кандидатами, які подавали документи щодо подань чи документів. Чи є такий же аналіз щодо помилок, допущених при виконанні практичних завдань і чи можна з ним ознайомитись? Чи кандидати, які не пройшли відповідний етап, повідомляються про причини такого непроходження чи це буде просто мовчазна відмова у подальшій участі в конкурсі?
Член ВККС Олег Коліуш: Будь-який етап кваліфікаційного оцінювання, в тому числі кваліфікаційний іспит, передбачає наявність певних результатів. Якщо кандидат не набрав прохідного балу, то не проходить далі. Кандидат отримує оцінку — бали за виконання практичного завдання. Ця оцінка виставляється відповідно до методичних рекомендацій щодо оцінювання практичних робіт. Ці рекомендації ми можливо переробимо, оскільки у нас зараз є ті, які були розроблені під виконання практичних завдань в попередньому конкурсі. Зараз ми розробляємо нову концепцію практичного завдання, відповідно до нього, можливо, потрібно буде розробити нові методичні вказівки. Побачивши свою оцінку, кандидат зможе зрозуміти, за що саме він отримав таку кількість балів.
Голова ВККС Андрій Пасічник: Наприклад, якщо я ставлю себе на місце кандидата, то мені би хотілось розуміти, які помилки я допустив в своїй роботі, це абсолютно нормальне бажання. Але воно не може бути задоволене комісією з кількох причин.
По-перше, масовість конкурсу: ми просто не зможемо надавати такі оцінки сотням робіт. Якщо застосовується такий підхід, то до всіх конкурсів — от у нас умовно буде 9 тисяч кандидатів у доборі. Відверто, ми тоді будемо три роки просто відписувати і давати пояснення, які помилки були зроблені, і не зможемо займатись своєю роботою. Я розумію і ваші очікування та побажання, але нам потрібно у цій конструкції знаходити баланс між тим, щоб орган працював і давав результат, і тим, щоб надавалась інформація кандидатам і забезпечувалась прозорість конкурсу.
По-друге, комісія застосовує загальні підходи до оцінки практичних робіт, які розроблені і використовуються у вищих навчальних закладах, коли студент здає певну екзаменаційну роботу. За загальним правилом, кожен викладач вирішує самостійно, але загальна методика така, що оцінка не пояснюється. Всі ми вчились і знаємо цю процедуру: тягнеш білет із трьома питаннями, отримуєш оцінку і це особиста справа викладача, пояснити, звідки взялась оцінка за кожне питання чи ні. Це концепція випробувана часом, і ми не можемо змінювати цю методику, навіть якщо у нас було б бажання.
Водночас, такі питання часто лунають, і вони обумовлені недостатнім рівнем довіри не лише до ВККС, а й в цілому людей до держави. Це велике світоглядне питання і ми про нього не будемо говорити. Але ж комісія – частина державного апарату і ми розуміємо причини виникнення цих питань.
Зараз у комісії ведеться робота з пошуку абсолютно нового підходу до написання практичних завдань. Скоріше за все, ця робота не буде завершена до конкурсу до ВАКС, хоча там буде застосований оновлений, але більш класичний підхід. Втім, ми розуміємо, що є такий запит і можливі нові методики формування практичного завдання, які би зменшували дискрецію комісії і які би надавали відповідь в автоматичному режимі, а не конкретних членів комісії конкретному кандидату, чому він отримав той чи інший бал.
Схожі практики застосовуються в Нідерландах та Британії під час здачі іспитів суддями. Для того, щоб впровадити це в життя, кількох місяців недостатньо, але ми намагаємось їх вивчити і можливо через рік чи два, якщо все буде добре, ця практика пройде апробацію. Тоді ми спробуємо запровадити інші методики формування завдань для практичного завдання і надання відповідей, які б передбачали меншу дискрецію комісії і отримання відповідей автоматизовано. Можливо йшлося би про завдання і умовно 50 варіантів відповідей, де ви обираєте відповідь. Але для цього повністю потрібно змінити підхід та концепцію. Тож такі думки є, але наразі немає можливості їх реалізувати.
Щодо узагальнення про найбільш поширені помилки – потрібно подумати, тут багато чого залежить від наших внутрішніх ресурсів. У конкурсі в апеляцію ми перевіряли в режимі 24/7 кілька тисяч робіт. Якби ми ще щось аналізували, систематизували і надавали якісь рекомендації, ми би перевіряли ще кілька місяців.
Ми розуміємо цей запит, хотіли би його задовольнити, бо нам нема чого приховувати, й ми відповідаємо за ті оцінки, які поставили, але у нас просто немає ресурсу це систематизувати, враховуючи масштабність конкурсів і кількість вакансій в судах. Якби ми жили в нормальних умовах, а не у воєнний стан, а конкурси відбувались постійно і конкурси були не на 1800 посад, а на 10—20, то можна було би застосовувати такі механізми.
Член ВККС Руслан Мельник: Усі кроки, які робить комісія, фактично це кроки для обмеження власної дискреції. Навіть ідея з правовими позиціями, яка була реалізована під час підготовки практичних завдань, це ніщо інше як певний дороговказ для кандидата і певний критерій визначення, чи успішно він виконав практичне завдання чи ні.
Якщо ви не потрапили в правову позицію, то ви вже знаєте, що ймовірність отримати високий бал за таке практичне завдання дуже мала. І навпаки — якщо потрапили, то є певне очікування, що вона має бути позитивно оцінена. Це якраз і є ті реальні кроки на зустріч кандидатам і для обмеження дискреції комісії.
Член ВККС Олег Коліуш: Тільки якщо обґрунтуєте незастосування цієї правової позиції і не висловите свою нову правову позицію. Це теж заслуговує на високі бали.