«Лазейки» и ограничения
Как усовершенствование института соглашений позволит коррупционерам откупиться от наказания
Нововведения позволят организаторам коррупционных схем получить менее суровое наказание, лишь возместив ущерб.
В целях улучшения института соглашений о признании виновности, в Верховной Раде зарегистрировали законопроект, призванный повысить эффективность заключения таких соглашений. Это действительно хорошо, что законодатель работает над усовершенствованием антикоррупционного законодательства, но все ли так положительно в предложенных изменениях?
Задля відповіді на це питання звернемось спершу до одного із основних принципів кримінального законодавства України — рівність перед законом. Даний принцип прописаний у ст.10 Кримінального процесуального кодексу та передбачає, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим кодексом за будь-якими ознаками.
Проаналізувавши зміни, які передбачає проект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо підвищення ефективності укладення угод про визнання винуватості» (№11340), можемо відмітити порушення вказаного принципу деякими запропонованими нововведеннями, оскільки вони фактично погіршують становище осіб, які підозрюються/ обвинувачуються у скоєнні злочинів, які відносяться до корупційних.
Так, положення ч.1 ст.75 КК передбачають, що суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання (крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією).
Таким чином, особа, яка вирішила не укладати угоду про визнання винуватості у вчиненні корупційного правопорушення, позбавлена можливості бути звільненою від відбування покарання з випробуванням.
Однак, законодавець пропонує доповнити дану частину абзацом, який передбачає, що обмеження щодо застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачені ч.1 цієї статті, не застосовуються у випадках, передбачених ч.2 цієї статті.
Водночас пропонується доповнити і ч.2 ст.75 КК та передбачити можливість суду щодо прийняття у кримінальних провадженнях щодо корупційних правопорушень рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 8 років або іншого більш м’якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Можемо дійти висновку, що особа, яка користуючись своїм правом на захист, вирішила себе захищати і доводити свою невинуватість у судовому порядку, фактично позбавлена можливості бути звільненою від відбування покарання з випробуванням, а особа, яка йде на зустріч слідству та укладає угоду про визнання винуватості таке право матиме. Таким чином запропонована редакція ст.75 КК не відповідає принципу рівності осіб перед законом і судом.
Однак на практиці, положення ч.2 ст.75 КК застосовуються ВАКС під час затвердження угод про визнання винуватості у корупційних правопорушеннях і у чинній редакції КК. Так, значна кількість вироків ВАКС про затвердження угод з визнанням винуватості за 2023 рік була саме зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком.
Окремо виділимо доволі цікаву «лазівку» для організаторів корупційних схем, що передбачена проектом №11340.
Так, у тексті законопроекту пропонується дозволити укладати угоди в провадженнях щодо особливо тяжких злочинів віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані) та, у випадку такого відшкодування, сторони можуть узгодити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК.
Наразі ж, щоб укласти угоду про визнання винуватості, особі яка підозрюється/ обвинувачується у скоєнні корупційного злочину, необхідно викрити іншу особу у скоєнні злочину, віднесеного до підслідності НАБУ, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами.
Тобто такі положення фактично спотворюють саму основну ідею інституту угод про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів — сприяння викриття організаторів корупційних схем через співпрацю з іншими співучасниками.
Натомість, запропонована законодавцем альтернативна підстава для укладення угоди про визнання винуватості фактично дозволить призначати підозрюваним/ обвинуваченим у корупційним злочинах менш суворе покарання шляхом укладення угоди про визнання винуватості на підставі повного або часткового відшкодування збитків. Тобто вже не буде обов’язковим викриття інших осіб, які були співучасниками або інших відомих корупційних злочинів.
Варто зазначити, що такі нововведення відкриють можливість організаторам корупційних схем, шляхом відшкодування збитків, без розкриття усіх співучасників корупційної схеми, укладати угоди про визнання винуватості і отримувати менш суворе покарання, ніж передбачено санкцією статті Особливої частини КК.
Враховуючи викладене, вбачається, що задля найбільш ефективного застосування інституту угод про визнання винуватості, необхідно доопрацювати законопроект № 11340, щоб його положення відповідали усім принципам кримінального законодавства, а також позбавляли ймовірної можливості організаторів багатомільйонних корупційних схем уникнути справедливого покарання за допомогою лише відшкодування збитків.