Обломки дискредитации
В ВС возобновили заграничные командировки, но почему-то скрывают информацию
Статистика заграничных командировок представителей Верховного Суда.
Поездки по делам за границу — важная и ответственная миссия для представителя любой организации. Особенно когда речь идет об общегосударственных интересах. Ездят на деловые встречи, обучение и обмен опытом и представители Верховного Суда. И хотя сегодня из этого делают тайну, нам удалось обнаружить некоторую информацию.
Як нещодавно з’ясувалося, у Верховному Суді працюють чиновники, які не дуже охочі до спілкування. Там готові ділитися публічною інформацією із громадськістю, але тільки у разі, коли вона не використовуватиметься для критики судової системи. І, очевидно, тема закордонних відряджень для них болюча. На їх переконання, вона може дискредитувати суддів.
Про своєрідне тлумачення законів «vice versa» у найвищому суді у системі судоустрою ми нещодавно вже писали. Відтак, додатково зупинятися на особливостях доступ до публічної інформації не будемо.
Утім, хоча нам не дали запитувану інформацію, ми частково знайшли її у відкритому доступі. Її розмістив на порталі «Судова влада» сам апарат ВС, як підсумки своєї роботи. Очевидно, тут вони питаннями репутації не переймалися.
З цих звітів можна дізнатися, що у 2019 році із робочими візитами за кордон виїжджали 86 суддів та 16 працівників апарату ВС. Для цього було оформлено 43 відрядження. Також можна переглянути (додаток 4 підсумків) таблицю із докладним описом усіх заходів, їх організаторів, датами відрядження, та кількістю суддів Великої палати, касаційних судів та працівників, що брали участь.
Найбільше протягом року було візитів до Страсбургу (7). З них переважно до Європейського суду з прав людини. Заходи організовували органи й проекти Ради Європи (проекти «Підтримка виконання Україною рішень ЄСПЛ», «Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень», Генеральний директорат з прав людини та верховенства права РЄ, Департамент з питань виконання рішень ЄСПЛ).
По чотири заходи (робочі та навчальні візити) організували ОБСЄ та USAID, три відрядження були пов’язані із Канадським проектом підтримки судової реформи в Україні, по дві поїздки забезпечили Державний департамент США та проект «Twinning Верховний Суд: Посилення інституційної спроможності Верховного Суду у сфері захисту прав людини на національному рівні». Також чимало заходів судді ВС відвідали на запрошення вищих судів іноземних країн.
Усі заходи можна умовно поділити на робочі та офіційні візити, навчання (колоквіуми, семінари, навчальні візити) та обмін досвідом (форуми, конференції).
Очевидно через початок повномасштабної агресії, у буремному 2022 році кількість виїздів скоротилася удвічі. Було лише 25 закордонних відряджень на заходи, участь в яких взяли 42 судді та 10 працівників апарату. У відповідному звіті (див. стор. 42) також можна ознайомитися із темами та країнами. Щоправда, вже без деталізації стосовно організаторів заходів та суддів або працівників, які виступили учасниками.
А от аналогічний документ за 2023 рік дає ще менше інформації. Втім, і з нього можна зрозуміти, що міжнародні зв’язки повернулися на «довоєнний» рівень. Тут повідомляється про організацію 59 відряджень, в які поїхало 83 судді та 12 працівників. Але хто, куди й скільки їздив вже не зрозуміло. Такі часи.
Чи становить така інформація публічний інтерес? Очевидно, що так. Адже участь у публічних заходах високих суддів та посадовців характеризує зміст їхньої роботи. І хоча закордонні відрядження частіше за все фінансуються організаторами, тим не менш, витрачений на закордонні відрядження робочий час (як відомо досить не дешевий) оплачується з бюджету. Але чому у ВС приховують цю інформацію і громадськість може дізнатися про неї лише з «уламків», розкиданих на порталі судової влади, — залишається загадкою.