Закон і Бізнес


Зрить в корень

Почему эффективность способов защиты земельных прав требует понимания причинно-следственной связи


Диана Коломийцева считает, что адвокатам следует отдать суду оценку эффективности способа защиты как исключительную прерогативу.

21.06.2022 15:19
ИГОРЬ НОВИКОВ
4787

Отменить приказ и признать договор недействительным, чтобы защитить право собственности или защитить право собственности, чтобы отменить приказ и признать договор недействительным? При рассмотрении земельных споров последовательность может сыграть решающее значение.


Ціною позову та репутації

Про ефективність способів захисту земельних прав за практикою Верховного Суду у ході вебінару Асоціації адвокатів України розповів суддя ВС, д.ю.н. Віталій Уркевич.

Модератор заходу, голова комітету ААУ із земельного права Діана Коломійцева зазначила, що подібні справи завжди відрізняються багатошаровістю земельних відносин, «тому що з простими земельними питаннями до суду ніхто не ходить». Адвокат зізналась, що 70% часу при подачі позову приділяє вибудовуванню стратегії.

Д.Коломійцева також додала, що часто різні інстанції у своїх рішеннях вказують на обрання позивачем неефективного способу захисту. Це в свою чергу ставить під сумнів кваліфікацію адвоката, але мало того, у гіршому випадку також йдеться про відмову в задоволені позову. А у багатьох випадках саме від формулювання позовних вимог багато в чому залежить фінальне рішення у справі. Саме тому тема означеного вебінару не втрачає своєї важливості.

В.Уркевич також наголосив на актуальності проблематики, втім зазначив, що питання, на які суд дає відповідь, ставить саме адвокат.

На жаль, конкретного визначення щодо способів захисту прав та інтересів віднайти у нормативно-правових актах не вдасться. Але загалом зрозуміло, що йдеться про дії, спрямовані на попередження порушення або відновлення порушеного права і про матеріально-правові заходи охоронного права.

Належність способу захисту визначається так, що цей спосіб має відповідати змісту порушеного права, характеру порушення та правовій меті, якої прагне суб’єкт захисту, а також має враховувати наслідки, які спричинило правопорушення.

Право на ефективний спосіб захисту прав визначається ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосування ж такого способу має призводити до реального поновлення порушеного права або припиняти неможливість задоволення інтересу, а у випадку неможливості вказаного – забезпечує отримання відповідного відшкодування.

Посилаючись на постанову Великої палати ВС від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, В.Уркевич зазначив, що, розглядаючи справу, суд має з’ясувати:

чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом чи договором;

чи передбачений законом чи договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача;

чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо ж суд дійде висновку про те, що обраний спосіб що не передбачений договором чи законом, не є ефективним, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не передбачають іншого ефективного способу захисту, то порушене право підлягає захисту обраним позивачем способом. Принаймні на таку логіку наштовхує згадана постанова.

Нормативно закріплені способи захисту порушеного права у ст.16 Цивільного кодексу, ст.20 Господарського кодексу та ст.152 Земельного кодексу.

Договір, якого немає

У межах презентації В.Уркевич також детально зупинився на правових висновках ВС щодо способів захисту земельних прав.

Одним із найбільш актуальних питань є витребування або повернення земельної ділянки. Так, у постанові ВП ВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 суд зазначив, що витребування ділянки з незаконного володіння особи – останнього набувача є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене.

А у постанові ВП ВС від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц суд вказав на те, в якому разі вимога зобов’язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов. Якщо коротко визначити суть, то у конкретному випадку йдеться про заволодіння землями водного фонду.

Наступною проаналізованою категорією земельних справ стало визнання недійсним рішення або державного акту. На те, що сам по собі державний акт на право власності не має самостійного юридичного значення та на противагу цьому підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Таким чином, для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акту не є необхідним. Тому подібна позовна вимога не є ефективним способом захисту. На це вказала ВП ВС у своїй постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки як про позовну вимогу йшлося у наступній справі (№922/614/19). Так, на думку суддів ВП ВС (постанова від 11.02.2020), вимога про визнання наказів Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земелею. Така вимога є нерозривно пов’язаною із вимогою про витребування ділянки з чужого незаконного володіння. Втім, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки вправі стверджувати, зокрема, про незаконність відповідних наказів без заявлення вимог про визнання їх незаконними та їх скасування.

А ось якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, то належним способом захисту є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту. Про це свідчить висновок, викладений у постанові ВП ВС від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

Помилкова стратегія захисту щодо недійсності договору вочевидь була обрана, зокрема у справі №145/2047/16-ц (постанова ВП ВС від 16.06.2020). Так, суд звернув увагу на те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. В свою чергу якщо сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди землі, такий договір є неукладеним.

Тож, з огляду на викладене, як ніколи актуальним є застосування старого причинно-наслідкового зв’язку. Вочевидь, формалізм зі скасуваннями та визнаннями недійсними тих чи інших документів не свідчить про ефективність захисту порушеного права. Натомість, відшукування головної проблеми, яку має вирішити судовий спір, і є основною задачею у подібних категоріях справ.

Закон і Бізнес