Подстрекательство к насилию

Отсутствие системы идентификации полицейских и отказ в доступе к расследованиям нарушают ст.2 конвенции

Применение силы для разгона демонстрантов часто заканчивается трагически. И недостаточно просто объявить погибшего героем. Государство обязано провести тщательное расследование и установить как виновных в насилии, так и тех, кто этому потворствовал.

Арешти без розбору

У квітні 2009 року у Молдові відбулися загальні вибори. Згідно з оголошеними результатами, перемогу з невеликою перевагою здобула правляча Комуністична партія. Однак на різних онлайн-форумах висловлювалися припущення щодо фальсифікацій.

Спочатку кілька сотень молодиків зібралися у центрі Кишинева, а наступного дня у протесті взяли участь близько 5000—6000 людей. Хоча демонстрація спочатку була мирною, кілька сотень учасників поступово перейшли до насильства.

Після нападів та закидання камінням, що зустріло дуже слабкий опір поліції, близько 250 войовничо налаштованих демонстрантів змогли захопити нижні поверхи президентського палацу та будівель парламенту. Вони пограбували ці поверхи і підпалили їдальню. Вночі у будівлі парламенту спалахнуло кілька пожеж.

Тоді підрозділи поліції та спецназу розпочали операцію з відновлення громадського порядку. Проте, як встановила парламентська комісія, було застосовано надмірну силу, і всі, хто ще перебував на головній площі, були заарештовані, незалежно від того, були вони причетні до насильницьких дій чи ні.

Затримання тривали кілька днів. У ЗМІ показували відеозаписи арештів та побиття молодих людей як поліцейськими у формі, так і співробітниками у цивільному.

Труп у багажнику

Валеріу Бобок опинився разом з іншими протестувальниками в оточенні поліції. Їм наказали лягти на землю, після чого почали бити. Упродовж кількох днів родичі В.Бобока нічого не знали про його долю. Тієї ж ночі його тіло було виявлено біля лікарні швидкої медичної допомоги.

За свідченням лікаря Б.В., який працював там, він та його колеги їхали машиною швидкої допомоги, коли їх зупинив співробітник поліції у формі та попросив допомогти пацієнту. Вони підійшли до припаркованої неподалік машини, у багажнику якої був труп чоловіка. Вони доправили тіло до лікарні та повідомили про це у поліцію.

Згідно з початковим медичним висновком, В.Бобок помер від отруєння невідомою речовиною. Відповідну заяву розмістили на офіційному сайті Генеральної прокуратури.

У звіті судово-медичної експертизи зазначено, що точну причину смерті встановити не вдалося, враховуючи відсутність інформації про обставини, наявність незначних тілесних ушкоджень на тілі та менш серйозні проблеми із серцем разом із наявністю алкоголю в крові. Причиною смерті названа гостра серцево-судинна недостатність, спричинена застосуванням сили до рефлексогенних ділянок горла.

Після численних скарг під тиском неурядових організацій та Європейського Союзу прокуратура погодилася на ексгумацію тіла. У новому звіті зазначено, що у В.Бобока були травми голови, шиї, грудної клітини, живота, нижньої частини тіла та кінцівок. Травми завдані незадовго до смерті й стали її причиною. У звіті також встановлено відсутність будь-якої токсичної речовини в організмі.

Винні та виправдані

Під час розслідування адвокати виявили кількох свідків та просили їх заслухати. Один із них показав, що хлопця штовхали та били поліцейськими палицями та рушницями. Інший заявив, що бачив, як В.Бобока спочатку вдарив один із офіцерів спецназу в балаклаві.

Адвокати звернулися до Генпрокуратури за інформацією про те, чи встановлені особи, які вбили В.Бобока. Також вони вимагали притягти до відповідальності не лише тих, хто вчинив убивство, а й посадових осіб, які керували операцією. Вони запитали для перегляду всі відеозаписи тих подій.

Один співробітник поліції (І.П.) — перший, хто вдарив В.Бобока — був ідентифікований за кадрами з камери спостереження та показаннями свідків. Його звинуватили у завданні тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого. Справа щодо нього була виділена в окреме провадження. Після цього ні батьки, ні дружина В.Бобока вже не мали доступу до будь-яких матеріалів основного розслідування.

У грудні 2013 року І.П. був виправданий. Він свідчив у суді, серед іншого, що його начальник наказав йому заарештувати протестувальників будь-якою ціною, за необхідності застосовуючи силу, аж до жорстокого поводження. Кишинівський апеляційний суд скасував це рішення та визнав І.П. винним, засудивши його до 10 років позбавлення волі. Але на той момент той виїхав із країни і був оголошений у міжнародний розшук.

У результаті основного розслідування колишньому міністру внутрішніх справ Г.П. та колишньому начальнику поліції м.Кишинева В.Б. було пред’явлено звинувачення у недбалому виконанні своїх обов’язків. У 2015 році обидва були виправдані вироком Верховного суду, який набув чинності.

У квітні 2010-го В.Бобок посмертно нагородили медаллю «Орден Республіки». Ще через 2 роки батьки В.Бобока отримали по 5000 молдавських лей компенсації, а його дружина — 7000 леїв.

Усунення від розслідувань

Така компенсація за смерть сина та чоловіка, зрозуміло, не задовольнила родину. Вони звернулися до Європейського суду з прав людини, нарікаючи на недостатнє розслідування обставин смерті В.Бобока.

У рішенні від 7.06.2022 у справі «Boboc and others v. the Republic of Moldova» Суд зазначив, що розслідування почалося негайно, у день виявлення тіла. Проте такий важливий елемент, як перегляд відеозаписів, відбувся через рік — без пояснення причини.

Також наголошується, що основне розслідування тривало приблизно 4 роки, доки не було призупинено у 2013-му.

Заявники просили притягнути до відповідальності всіх винних у смерті В.Бобока, включаючи тих, хто направив поліцію та спецназ проти демонстрантів. Проте суди відмовили заявникам в участі у всіх відповідних розслідуваннях, крім розслідування щодо І.П.

Крім того, з документів у справі випливає, що стосовно єдиного розслідування (на додаток до розслідування щодо І.П.), що дійшло до стадії судового розгляду, заявникам не тільки було відмовлено в будь-якій дієздатності, але не було дозволено виступити в суді. Це, як наголосив Суд, суперечить зобов’язанню зробити розслідування доступним для сім’ї потерпілого.

Далі зазначено, що, попри свідчення кількох свідків, слідчі не змогли встановити особи інших офіцерів, які брали участь у побитті В.Бобока, оскільки вони були одягнені в балаклави. Також очевидно, що не використовувалися жодні засоби ідентифікації, що перешкоджало притягненню кожного офіцера спецназу до відповідальності за його дії.

ЄСПЛ і раніше висловлював занепокоєння щодо інцидентів за участю співробітників поліції в масках, а також щодо того, що такі співробітники не були ідентифіковані та допитані (див., наприклад, рішення від 17.07.2007 у справі «Kučera v. Slovakia», від 28.07.2009 у справі «Rachwalski and Ferenc v. Poland» та ін.).

Крім того, не було зроблено жодних спроб знайти та допитати офіцера про обставини, за яких він опинився біля лікарні швидкої допомоги з тілом потерпілого у багажнику.

Без страху перед наслідками

Загалом Суд погоджується із заявниками у тому, що ця справа не може стосуватися лише дій конкретних працівників, таких як І.П. Її обов’язково слід було розглядати з погляду планування та контролю за поліцейською операцією.

Як зазначено у рішенні, матеріали справи, що стосуються смерті В.Бобока, свідчать, що офіцери, як у формі, так і в цивільному, з масками або без них, влаштовували неспровоковані побиття демонстрантів у самому центрі столиці, на очах у численних роззяв, знаючи про камери відеоспостереження. Така поведінка, на думку високих суддів, означає відсутність страху перед наслідками за такі дії. Це, у свою чергу, порушує питання про роль керівництва різних державних органів у подіях квітня 2009 року, а також про те, як планувалася та здійснювалася операція.

Однак, позиція влади звелася до того, що такі питання не мають значення для повного розслідування смерті В.Бобока. Тому Суд вважає, що влада перешкодила участі заявників у вирішенні одного з основних питань, що стосуються смерті їхнього родича, а саме офіційної терпимості або навіть підбурювання керівництва до поведінки, що призвело до смерті В.Бобока.

ЄСПЛ вважає, що через незрозумілі затримки у вирішенні важливих питань, таких як перегляд відеозаписів подій та розгляд справи в цілому, відсутність системи постфактумної ідентифікації працівників у масках, а також повну відмову в доступі до розслідувань, крім того, що стосувалося І.П., влада не забезпечила ефективного розслідування всіх аспектів смерті В.Бобока.

Відповідно, мало місце подальше порушення ст.2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в її процесуальному аспекті.

Наразі держава зобов’язана виплатити родичам загиблого загалом €50 тис. за заподіяну моральну шкоду, а також €7000 на покриття судових витрат.

А для влади всіх країн-учасниць конвенції це рішення — ще один орієнтир щодо того, як слід реагувати на акції протесту, а головне — як їх розслідувати та виявляти винних.

Закон і Бізнес