Закон і Бізнес


Три пятна на добродетели

Что совершил член ВРП, чтобы ЭС потребовал его увольнения


Этическому совету не понравились ни письменные, ни усные ответы Виктора Грищука.

20.05.2022 12:41
ЛЕВ СЕМИШОЦКИЙ
6973

Этический совет пообещал, что выложит записи собеседований с действующими членами Высшей рады правосудия только после войны. Впрочем, обнародованные решения позволяют понять, что же такое неэтичное сделал Виктор Грищук, чтобы вызвать недовольство членов ЭС.


«Токсичний» співрозмовник

Як свідчить зміст рішення ЕР від 7.05.2022 №6, В.Грищук «погорів» на спілкуванні з головою Окружного адміністративного суду м.Києва Павлом Вовком. Точніше — на записах цих розмов, які ще у 2019 році НАБУ виклало в Інтернет.

Нагадаємо, що тоді П.Вовку та 3 його колег звинувачували в «організації перешкоджання діяльності судових органів влади та втручання в їхню діяльність». Сам голова ОАСК назвав справу проти нього — політичною, в Вища рада правосуддя згодом двічі відмовляла у відстороненні суддів ОАСК від посад.

На той час В.Грищук вже входив до складу ВРП, і під час співбесіди в ЕР не заперечував, що на записах зафіксована його розмова з головою ОАСК, а також з працівником секретаріату одного з парламентських комітетів. Мовляв, він лише просив очільника суду проконтролювати щоб справа, яка перебувала у провадженні ОАСК, була розглянута в розумні строки. Йдеться про оскарження власне обрання В.Грищука членом ВРП за квотою науковців.

Утім, на думку ЕР, справжньою метою розмови було вплинути через голову суду на суддю, у провадженні якого перебувала справа, та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову, аби В.Грищук міг приступити до виконання обов’язків члена ВРП. Адже фахівець в галузі права з вченим ступенем професора не міг не знати, що контроль за дотриманням процесуальних строків розгляду справи не відноситься до компетенції голови суду.

Також у провину В.Грищуку члени ЕР поставили той факт, що він не відмовив у проханні голови ОАСК організувати зустріч з кандидатом у члени ВРП за президентською квотою О.Омельчуком. Адже В.Грищук знав останнього як відомого науковця, юриста, ректора одного із закладів вищої освіти. В інтерпретації ЕР це означає, що В.Грищук брав участь в лобіюванні призначення колеги членом ВРП.

Третім епізодом «обвинувачення» став той факт, що В.Грищук як доповідач не взяв самовідвід, коли Рада розглянула та залишила без розгляду скаргу на суддю ОАКС, який фігурує в записах телефонних розмов. Сам В.Грищук доводив, що розмови по телефону ще не свідчать про близькі чи довірчі стосунки. Але члени ЕР уважають, що оскільки він звертався до голови суду із певним проханням, то не міг зберігати неупередженість по відношенню до останнього.

Узагальнюючи, у рішенні ЕР зазначено такі 3 плями недоброчесності на особистості В.Грищука:

намагався у спосіб, не передбачений законом, вплинути на розгляд справи щодо оскарження рішення з’їзду представників вищих навчальних закладів і наукових установ;

надавав сприяння у призначенні іншої особи членом ВРП і допомагав іншій особі здійснювати таке саме сприяння;

не заявив самовідвід при вирішенні питання про повернення скарг на дії голови ОАСК за наявності конфлікту інтересів.

Методологія неетичності

Крім того, ЕР зазначає, що у письмових відповідях В.Грищук повідомляв про зустрічі з головою ОАСК, які відбувалися в робочий час і стосувались, переважно, питань підготовки судової реформи, а також з метою отримання консультацій щодо практики застосування адміністративного законодавства. Однак, роздруківки телефонних розмов, на думку членів ЕР, свідчать про нечесність члена ВРП, бо, напевне, не міг він по телефону питати одне, а наживо говорити про інше. А саме чесність є одним з показників критерію професійної етики та доброчесності члена ВРП є чесність, тобто правдивість у професійній діяльності та повсякденному житті (п. 1.3.2 методології).

Натомість, В.Грищук, «діючи у спосіб, який можна розглядати як намагання здійснити позапроцесуальний вплив на суддю», не дотримався критерію чесності, а також «поставив свої інтереси щодо якомога швидшого призначення на посаду вище інтересів правосуддя».  Тим самим  він «істотно порушив такий показник як дотримання етичних норм та демонстрація бездоганної поведінки в професійній діяльності» (п. 1.3.6. методології).

Навіть якби В.Грищук дійсно просив про суто «розгляд справи у розумні строки», то і це, на думку членів ЕР, було б порушенням професійної етики. Але ж, зауважено в рішенні, під час розмови фраза голови ОАСК щодо того, щоб В.Грищук «не хвилювався» чітко вказує на те, що метою розмови було усунення перешкод для призначення Грищука В. К. на посаду члена ВРП.

Так само він мав розуміти, що участь в організації та проведенні зустрічей голови ОАКС з кандидатом в члени ВРП може розглядатися як пряма чи опосередкована підтримка певних кандидатів у ВРП. Однак, він неодноразово вчиняв такі дії, і жодного разу, як того вимагала професійна етика, не відреагував на подібні прохання про зустрічі чи прохання про «допомогу».

Більше того, сам визнав під час співбесіди, що припинив спілкування з головою ОАСК не у зв’язку з етично сумнівними чи очевидно неприпустимим проханнями з боку останнього, а лише після внесення щодо відомостей до ЄРДР, тобто,з моменту, коли таке спілкування могло б зашкодити репутації самого В.Грищука.

Та й намагання виправдатися, переконані члени ЕР, «свідчить про те, що Грищук В. К. не вбачає жодної проблеми з точки зору професійної етики у своєму залученні до подібних дій і додатково свідчить про нерозуміння або зневажання стандартів професійної етики і доброчесності».

Нарешті, участь у розгляді скарги на особу, з якою його пов’язували позапрофесійні стосунки, ЕР розцінила як недотримання показника, визначеного у п.1.3.3 методології — неупередженість.

Сумніви в розумінні

Таким чином, наклавши факти на методологію, члени ЕР вирішили що В.Грищук не  відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП. Адже він не відповідає таким показникам професійної етики і доброчесності як чесність, неупередженість і дотримання етичних норм та демонстрація бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті. А такі порушення є істотними.

Більше того, в рішенні відзначається, що деякі відповіді В.Грищука щодо припустимості певної поведінки члена ВРП викликали у членів ЕР «обґрунтовані сумніви в розумінні сутності такого важливого конституційного правового інституту як Вища рада правосуддя та її ролі у становленні незалежної і доброчесної судової влади в Україні».

Отже, це рішення дає кандидатам у члени ВРП підстави для роздумів і згадок, чи їх колись не просили вчинити щось неетичне і чи не телефонували вони знайомим суддям з якимись проханнями. Адже рано чи пізно це може спливти в Інтернеті. І тоді таку пляму недоброчесності буде важко відмити.

P.S.Прикметно, що окремо ЕР застерегла, що її аналіз та висновки «не є преюдицією для правоохоронних органів та суду під час вирішення передбачених законом питань як щодо В.Грищука, так і щодо інших осіб».

Закон і Бізнес