Закон і Бізнес


Обжалованию не подлежит!

На одно заявление истца суд может принять два различных решения - подтверждено апелляцией


В открытом судебном заседании представительница НАЗК не стала делать секрета из фамилии разоблачителя.

12.03.2021 16:38
ПЕТР ЛЕВИНСКИЙ
6270

Юридического абсурда много не бывает. Когда в орбиту интересов чиновников попадают вроде бы понятные обстоятельства, они приобретают иногда такие формы, что остается только удивляться: «а что, так можно было?».


Загублений збір

Триває розгляд справи, пов’язаної із оскарженням головою ВКДКА Сергієм Вилковим припису щодо скасування рішення КДКА регіону про позбавлення адвоката-викривача свідоцтва.

Нагадаємо, голова НАЗК Олександр Новіков після того, як суд першої інстанції виніс рішення по суті спору про оскарження цього рішення КДКА, наказав очільнику квазісудового вищого дисциплінарного органу адвокатури скасувати це рішення.

Після обговорення питання на засіданні ВКДКА, С.Вилков подав відповідний позов до адміністративного суду разом із заявою про його забезпечення. Але сталося так, що завдяки дивному збігу обставин, у суді загубився документ про сплату судового збору. Можливо через це суддя вирішив, що голова ВКДКА подавав позов як фізична особа (для суб’єктів збір більший), тому, враховуючи правила ч. 1 ст. 161 КАС, пакет документів для відповідача С.Вилков мав надати безпосередньо до суду, а не надсилати своєму опонентові напряму. Тож після усунення недоліків провадження стартувало. При цьому надто завзято.

Суддя виніс аж дві ухвали з одної заяви, використавши при цьому різну мотивацію. Так, ухвалою від 03.11.2020 позивачу було відмовлено на тій підставі, що він фактично просив вирішити спір по суті і при цьому не довів, що невжиття заходів ускладнить відновлення його прав. А от в ухвалі від 04.01.2021 цей же суддя вже також мотивує свою позицію тим, що голова ВКДКА не довів, що вживав дії для скликання комісії, аби розглянути оспорюваний припис з урахуванням рішення ХОАС від 15.09.2020 у справі № 520/1285/2020.

Без варіантів

Обидві відмови у забезпеченні позову були оскаржені в Шостому ААС, втім безуспішно.

Колегія суддів, яка розглядала першу ухвалу відмовилася оцінювати факт дублювання. Втім, було констатовано, що обраний позивачем захист… вже не ефективний. Як виявилося, НАЗК реалізувало припис: уповноважена особа склала протокол про адміністративне правопорушення, який зараз розглядається Подільським районним судом м. Києва. Тобто, через тривалість розгляду питання забезпечення позову негативні наслідки, які голова ВКДКА прагнув упередити, таки настали.

3 березня в тому самому Шостому ААС знову розглядали питання оскарження, але вже другої ухвали ОАСК. Тепер за клопотанням С.Вилкова до справи таки долучили матеріали, пов’язані із розглядом першої ухвали. Коли ж ставленням до вимоги про скасування дублюючого процесуального докумегнту поцікавилися у представника НАЗК, той просив не задовольняти вимоги скаржника, адже вимоги спрямовані на вирішення справи по суті, а наявність складеного протоколу не доводить вини особи.

Після нарадчої кімнати суд, який вже висловлював свою позицію з питання оскарження відмови у забезпеченні позову, продублював її.

Таким чином Феміда, яка для забезпечення принципу правової визначеності мала б скасувати другу ухвалу (оскільки вона винесена помилково), не зробила цього. Тепер апеляція, рішення якої є остаточною та оскарженню не підлягає, створила парадокс, коли з одного питання існує одночасно два законних, але різних за змістом (нехай лише у мотивувальній частині) судових рішенні.

Чотири в одному

Але цікавинки останнього судового засідання у справі не обмежились лише цим парадоксом. Під час засідання з вуст представника НАЗК прозвучало прізвище викривача. Судді поцікавилася, коли той набув такого статусу. Виявилося, що сталося це лише після його звернення до НАЗК за наслідками втрати адвокатського свідоцтва.

Можливо цей нюанс і залишився б поза нашою увагою, але знову ж таки – чотири обставини дивним чином збіглися в один день.

О 09:15 3 березня НАЗК поширює допис про затвердження своїх нових роз’яснень у сфері захисту викривачів, які включають зокрема і питання забезпечення права викривача на конфіденційність, що гарантується ст. 53-3 Закону про запобігання корупції. А ст. 53-5 цього ж закону визначає зміст гарантії, забороняючи розкривати інформацію про особу викривача третім особам.

В районі 11:30 у 6 ААС відбувається відкрите засідання у справі С.Вилкова проти НАЗК.

В 16:21 антикорупціонери через соцмережу повідомляють про винесення головою НАЗК Новіковим припису Кабміну (читай Прем’єр-міністру) для усунення порушень антикорупційного законодавства в діяльності «Енергоатому» та скасування незаконного наказу підприємства про звільнення викривача Олега Поліщука.

І в цей же день редакція газети «Закон і Бізнес» отримує від Нацполіції дивний запит про надання інформації. Правоохоронці за повідомленням Національного агентства з питань запобігання корупції збирають докази про можливе порушення вимог тієї самої ст. 53-5 Закону у зв’язку із публікаціями  «Аксіома незалежності» та «Виборюючи незалежність», що пов’язані якраз із ситуацією навколо припису НАЗК голові ВКДКА.

Секрет Полішинеля

Дивним інформаційний запит Нацполіції ми вважаємо з низки причин.

По-перше, журналісти не є посадовими особами, що наділені владними повноваженнями. Відтак, нести відповідальність за порушення, пов’язані із викривачами не можуть.  Тим не менше, поліціянти цікавилися персональними даними журналістів, що готували розслідування навколо припису НАЗК стосовно  адвоката-викривача.

По-друге, правоохоронці не навели інформації про адміністративне провадження, наявність події і складу адміністративного правопорушення, що розслідується. Але ж збирати докази вони можуть лише в рамках процесуальної форми!

По-третє, посадовців цікавили джерела отримання інформації, що лягла в основу підготовки матеріалів. Навіть якщо відкинути гарантії журналістської діяльності щодо збереження у таємниці авторства та джерел інформації та увімкнути логіку, хіба є секретом той факт що сьогодні для отримання інформації про судові рішення, актуальний статус адвоката та його провадження достатньо сформувати кілька пошукових запитів у відкритому реєстрі судових рішень, ЄРАУ або навіть у Гуглі. І на момент отримання екс-адвокатом статусу викривача уся інформація про нього вже була у вільному доступі в Інтернеті. Тож як можна розголосити те, що є відкритим, - незрозуміло.

Очевидно одне: проблему створило саме НАЗК, яке, аби показати свою роботу, оприлюднило на офіційному сайті новину, яка через правовий абсурд  спровокувала професійний інтерес з боку юридичного ЗМІ. І тепер намагається перекласти відповідальність на когось іншого. І схоже, що забезпечення інтересів колишнього адвоката у державного органу має останнє значення.

Бо з однієї сторони, НАЗК пояснює широкому загалу, як треба опікуватися забезпеченням прав викривачів та навіть шукає у ЗМІ ознаки порушень відповідних норм закону, а з іншої – не бачить необхідності у виконанні цих приписів як керівництвом, так і рядовими працівниками своєї установи.

Закон і Бізнес