Покази співучасників, утрата довіри та право на життя — огляд практики ЄСПЛ

Покладення в основу вироку показань співучасників, які погодилися співпрацювати із стороною обвинувачення в обмін на імунітет або інші переваги, можуть порушувати загальну справедливість провадження.

На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у рішенні від 1.06.2023 у справі «Erik Adamčo v. Slovakia», інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі заявника було визнано винним за двома епізодами обвинувачення у співучасті у вбивстві. Засудження, головним чином, ґрунтувалося на показаннях безпосередніх учасників убивств, а саме B, C та E, а також інших свідків, які знали про вбивства від виконавців.

Як зазначив у рішенні ЄСПЛ, національні суди не заперечували наявність розбіжностей в показаннях В і С, але визнали їх несуттєвими. Стосовно E заявник зазначив, що вироком, який набрав законної сили, його було виправдано за обвинуваченням у вбивстві D, і що повторний судовий розгляд після його зізнання було відхилено з підстави того, що воно не узгоджувалося з іншими доказами. До того ж, йому фактично було надано імунітет відносно 4 вбивств.

З огляду на важливість показань B, C та E для судового розгляду щодо заявника, ЄСПЛ встановив, що їх використання під час судового розгляду не супроводжувалося належними гарантіями для забезпечення загальної справедливості провадження. Таким чином, Суд дійшов висновку, що судовий розгляд справи заявника не відповідав гарантіям справедливості, передбаченим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім цієї справи, в огляд практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими впродовж червня 2023 року, що підготував Верховний Суд, увійшли низка інших.  

Так, у справі «Ispiryan v. Lithuania» заявницю було звільнено з посади директора школи на підставі втрати довіри через порушене проти неї кримінальне провадження за підозрою в одержанні незаконної винагороди. Вона стверджувала, що таке втручання становило порушення презумпції невинуватості щодо неї в контексті вимог §2 ст.6 конвенції (право на справедливий суд).

Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що він не міг визнати, що факт звільнення з посади сам по собі був несумісним із принципом презумпції невинуватості. Окрім того, Суд не встановив, що будь-яка з оскаржуваних заяв органів влади, висловлена в процесі звільнення, свідчила, що муніципальна влада поводилася з нею так, ніби вона була винною.

Ураховуючи ці та інші висновки, ЄСПЛ констатував відсутність порушення конвенції.

У справі «Pitsiladi and Vasilellis v. Greece» заявники скаржилися в контексті вимог ст.2 конвенції (право на життя) на неналежне національне законодавство, що не передбачало можливості доступу до пожертв, зібраних на лікування за кордоном їхньої тяжко хворої дитини. Через кілька днів після набрання чинності законодавчих змін, які надавали такий доступ, дитина померла.

Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ вказав, що перелік правил, які регулювали збір коштів та умови отримання доступу до зібраних пожертв, був спрямований на забезпечення правової визначеності й захист донорів, а також на запобігання шахрайства і зловживань суспільною щедрістю. Водночас заявникам так само було доступним законодавство, відповідно до якого вони могли звернутись із запитом про надання фінансування лікування їхнього сина за кордоном до спеціальних комітетів з питань охорони здоров’я, проте вони цього не зробили.

З огляду на ці та інші обставини зазначеної справи, ЄСПЛ не встановив порушення вимог ст.2 конвенції.

Закон і Бізнес