Суддя-спікер ГСХО Тетяна Суярко:

«Прямі зв’язки з громадськістю попереджають поширення викривлених відомостей»

Недавно Комунікаційний комітет системи правосуддя схвалив Концепцію прямих зв’язків судів із громадськістю. Очікується, що реалізація документа дасть змогу узагальнити досвід прямих зв’язків, який існує в судах України, розробити методичні рекомендації щодо чинних та нових програм охоплення та поширити практику прямих зв’язків у храмах Феміди, органах та установах системи правосуддя. Розповісти про новий документ «ЗіБ» попросив керівника проекту щодо розробки концепції, суддю-спікера Господарського суду Харківської області Тетяну СУЯРКО.

— Тетяно Дмитрівно, терміни «прямі зв’язки» та «програми охоплення» є новими для правників. Що вони означають?

— Комунікація як процес обміну інформацією може відбуватися як опосередковано, так і напряму. Традиційно комунікація судів з громадськістю здійснювалася переважно через ЗМІ та шляхом публічного судового розгляду справ. Ми, українські судді, не єдині у світі, хто стикнувся з необхідністю запровадження нової моделі комунікації — прямих зв’язків. Про необхідність налагодження прямих зв’язків судів з громадськістю Консультативна рада європейських суддів зазначала ще у 2005 році у висновку №7 з питання «Правосуддя та суспільство».

Прямі зв’язки судів із суспільством установлюються за допомогою програм охоплення (інформаційних програм). Програми охоплення (outreach programmes) — заходи (інструменти) ознайомчого, інформативного характеру, завдяки яким суспільство отримує відомості про діяльність судів та роботу суддів шляхом прямих зв’язків між судами і широким загалом.

Програми охоплення орієнтуються на конкретні категорії громадян: малят, школярів, студентів, дорослу аудиторію, юридичну спільноту, широкий загал. Це й обумовлює проведення тих чи інших заходів та використання відповідних інструментів та каналів комунікації. Ігри, лекції, конкурси, блоги, коментарі тощо — все це заходи та інструменти прямих зв’язків.

На необхідності інформаційної відкритості судів та ефективної комунікації, зокрема за допомогою програм охоплення, акцентував увагу й позачерговий XIV з’їзд суддів, який відбувся цього року.

— За допомогою прямих зв’язків удасться відновити довіру до судів?

— Звичайно, налагодження прямих зв’язків судів з громадськістю за допомогою різноманітних програм охоплення не є панацеєю і не забезпечить уже завтра високого рівня довіри до суду в суспільстві, в якому, за твердженнями соціологів, панує тотальна криза недовіри: недовіри людей не тільки до владних інституцій, а й один до одного.

Разом з тим переконана, що того рівня довіри, який повинен мати суд у громадян, ніколи не вдасться досягти за відсутності комунікації між судом та суспільством.

Ми можемо залишатися прихильниками консервативних позицій і думати, що комунікація суду з громадянами повинна відбуватися лише за допомогою публічного розгляду справ (до речі, вважаю забезпечену законодавством відкритість судових процесів безпрецедентною та подекуди надмірною). Але ми не можемо заперечувати дійсність: час минає, суспільство змінюється і це вимагає нових підходів до комунікації.

— У багатьох судах є досвід безпосереднього спілкування…

— Так, у наших судах є такий досвід, він надзвичайно цікавий і демонструє ефективність такої комунікаційної моделі. Звичайно, налагодження, підтримання таких зв’язків — це додаткова робота та додаткове навантаження на суддів та працівників апарату суду. Але ж ми, фахівці-правники, повинні та маємо змогу дбати про правову просвіту, виховання правової культури, формування правильного сприйняття функції правосуддя, ролі судді в суспільстві та обмежень, що накладає на суддю виконання такої важливої функції!

Переконана: замість того щоб скаржитися, потрібно спробувати щось змінити. Саме такою має бути відповідальна позиція представників судової влади. І, до речі, представники адвокатської спільноти та прокурори також не повинні стояти осторонь цих процесів, адже, за змінами до Основного Закону, саме суд, адвокатура та прокуратура уособлюють правосуддя.

Не можу не відзначити, що така комунікація з громадськістю, на відміну від вимушеного спілкування під час розгляду справ, де «представники громадськості» насправді виступають представниками певної сторони у справі, вимагаючи винесення потрібного їм рішення, приносить чимало позитивних емоцій! Руйнуються стереотипи про суд та суддів у дорослих людей, які жодного разу не стикалися із судами. Очі студентів горять бажанням працювати та творити право, сяють очі дітей. Мене зрозуміють колеги, які це вже спробували. Позитивні емоції та усвідомлення того, що правова просвіта, виховання правової культури є необхідними для розвитку державності, дійсно надихають. Всі знають: те, що ми робимо сьогодні, формує наше завтра.

— А що відбувається вже сьогодні?

— Нині прямі зв’язки з громадськістю мінімізують неправдиву інформацію та попереджають поширення викривлених відомостей про діяльність суду та професійних суддів.