Органам ПФУ объяснили, кто определяет судейский стаж - решение РСУ

ВРП является единственным, конституционным органом, который при принятии решения об увольнении судьи в отставку исчисляет необходимый стаж работы в должности судьи, из которого и должно рассчитываться соответствующее денежное содержание.

Об этом говорится в решении Рады судей от 11.04.2024 №6 об урегулировании некоторых вопросов социальной защиты судей в отставке, информирует «Закон и Бизнес».

В своем решении РСУ отметила, что стаж работы в должности судьи, дающий право на отставку и назначение ежемесячного пожизненного денежного содержания является единым, исчисляется и устанавливается (выясняется) Высшей радой правосудия при рассмотрении заявления об отставке (принятии решения об увольнении) и применяется как для принятия решения об отставке, так и для установления ежемесячного пожизненного денежного содержания и определения его размера.

Соответственно органы Пенсионного фонда не имеют права пересматривать стаж работы судьи, определенный в решении ВРП.

Аналогичная позиция не раз повторялась в решениях Верховного Суда. Органы ПФУ призвали не игнорировать гарантии независимости судей, чтобы не множить судебные иски по этому поводу.

Рада суддів України

РІШЕННЯ

11 квітня 2024 року           м. Київ                 №6

Про врегулювання деяких питань соціального захисту суддів у відставці

Статтею 64 Конституції передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їх статусу та поширюються на всіх суддів України. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому у зв’язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці.

Відповідно до ст.130 Конституції держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У державному бюджеті окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частини 3 ст.142 закону «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов’язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду за рахунок державного бюджету, діючі судді — виключно з державного бюджету. У цьому ж рішенні КСУ також вказав про неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У рішенні КСУ від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Також, у вказаному рішенні зазначено, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч.1 ст.55 Конституції (абз.2 п.3 мотивувальної частини).

Аналогічна позиція викладена у рішенні КСУ від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).

Згідно з п.4 ч.6 ст.126 Конституції підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз.4 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини рішення КСУ від 19.11.2013 №10-рп/2013).

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з’ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 08.09.2022 у справі №380/10696/21.

Таким чином, ВРП є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.

Однак, нехтування пенсійними органами визначеним ВРП стажем судді при звільненні у відставку для призначення щомісячного грошового утримання призводить до порушення прав суддів.

Дані обставини зумовлюють звернення суддів із позовами до суду, що у свою чергу призводить до завантаження суддів та зростання витрат державного бюджету, пов’язаних з розглядом вказаних справ. Це в свою чергу призводить до зростання і без того надмірного навантаження на працюючих суддів.

Частиною другою ст.19 Конституції визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.13 закону «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Заслухавши та обговоривши інформацію голови РСУ Моніча Б.С. про врегулювання деяких питань соціального захисту суддів у відставці, відповідно до ч.8 ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Раду суддів України, затвердженого позачерговим Х з’їздом суддів України 16.09.2010 (зі змінами), Рада суддів

в и р і ш и л а:

Звернути увагу Пенсійного фонду України на необхідність приведення діяльності органів ПФУ у відповідність до висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема про те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з’ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Вважати неприпустим перегляд органами ПФУ стажу роботи судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, та визначений у рішенні ВРП при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення судді у відставку).

Голова                                      Б.Моніч

Закон і Бізнес