Закон і Бізнес


Теща за зятя не відповідає!

Обов’язкову декларацію витрат відклали до кращих проектів


Влада і закон, №45 (980) 06.11—12.11.2010
3303

У будь-якій боротьбі головне — не перегнути палицю, аби вона не вдарила тих, з ким ніхто і не збирався боротися.


Можливо, цим керувалися парламентарі, відхиливши проект групи опозиційних депутатів щодо обов’язкового декларування як доходів, так і видат¬ків усіх державних службовців та їхніх близьких родичів.

Прозорість на вимогу

Один з авторів проекту №4472, що встановлює обов’язок усіх держслужбовців звітувати про свої статки, бютівець Сергій Власенко, перед голосуванням пояснив, що документ передбачає декларування доходів і видатків усіх публічних осіб — від депутатів місцевих рад до Президента, а також їхніх родичів. Прикметно, що необхідність схвалення закону він пояснив унеможливленням ситуації, коли «суддя приїжджає на роботу на мерседесі й каже, що це машина тещі чи його мами, яка пропрацювала все життя вчителькою в сільській школі».
На друзів та кумів, які можуть за копійки здати в оренду будинки чи «скинутися» на одяг відомих брендів для окремих полі¬тиків, законопроект не поширюється. Коло близьких родичів автори звузили до батьків, сестер, братів та дітей як самого чиновника, так і його дружини (чолові¬ка). Причому незалежно від того, проживають вони разом чи, можливо, не розмовляють уже років 10.
На неприпустимості вимагати інформацію від формальних родичів наголошувалося як у сесійній залі, так і у висновку го¬ловного експертного управління ВР. Адже не відомо, які стосунки склалися, скажімо, між посадовцем і батьками його дружини. А контролерам буде байдуже, з яких причин у декларації не вказані статки родичів.
Певні сумніви юристів викликала і пропозиція щодо утворення ще одного спеціального «наглядача» за корупціонерами в особі «уповноваженого органу з питань державного фінансового контролю». Адже добре відоме правило, що чим більше очей спостерігають, тим більше видатків на свою діяльність вони потребуватимуть. А результатом стане змагання між різними контролерами за «дрібну рибку», про «виловлення» якої звітуватимуть усі.
Одним із завдань нового органу має стати оприлюднення зібраних відомостей. А це — кілька мільйонів чиновників усіх рангів та їхніх родичів. Така база, може, й сприятиме викриттю одного-двох десятків корупціонерів, та насамперед буде затребувана криміналітетом.
Відповідно, аби виконати функції з перевірки точності декларацій, сам спец¬орган потребуватиме чималого штату та фінансових ресурсів. Навіть якщо контроль за «відповідністю доходів та інших ресурсів наявним фінансовим інтересам та їх логічній відповідності між собою» покласти на податкові органи.

Колізії конфліктів

Уповноважений орган має також аналізувати, чи не перетинаються службові обов’язки суб’єкта декларування з його фінансовими інтересами. Більш докладно процедура врегулювання «конфлікту інтересів» прописувалася в інших проектах (№4420 і 4420-1), що розглядалися одночасно.
Усі три документи мали однакову долю: їх відправили на доопрацювання. Адже якщо ознайомитися із зауваженнями парламент¬ських експертів, важко заперечити Голові ВР Володимиру Литвину, який зазначив, що подібні пропозиції нерідко вносяться «для того, щоб поставити в позицію іншу сторону, яка повинна буде виправдовуватися». Бо чимало норм узагалі не узгоджувалися між собою в частині встановлення проступку та відповідальності за нього.
Наприклад, за проектом №4420, для усунення «конфлікту інтересів» передбачався, зокрема, зовнішній контроль за прийняттям рішення суддею загального чи Конституційного судів, а якщо в такому конфлікті запідозрять Президента, Голову ВР чи Прем’єра — переведення їх на іншу посаду. Так само норми проекту поширювались і на самих нардепів. Хоча не зрозуміло, на якій підставі ЦВК відмовила б у реєстрації кандидата, отримавши інформацію від спецоргану про потенційну загрозу виникнення конфлікту інтересів у разі його обрання.
Є й такий момент: за¬стосовувати санкції відносно держслужбовця-порушника має суб’єкт призначення. Проте, наприклад, міських голів обирають громадяни, тож, за логікою, вони й мають виносити рішення про дисциплінарну відповідальність.
Численні зауваження юристів до законотворчої техніки проектів, на жаль, не переконали авторів у необхідності доопрацювання норм. Тим більше що ці документи були внесені до ВР ще навесні минулого року. Проте спрацювало відоме правило: головне не результат, а сам процес. Тепер в опозиції з’явилася ще одна нагода, аби закидати більшості імітацію боротьби з корупцією. Хоча словами її дійсно подолати неможливо.

Лев СЕМИШОЦЬКИЙ