Непереборна сила держорганів
Втручання органів державної влади, як форс-мажорна обставина
Незважаючи на відносну визначеність у розумінні підстав звільнення від відповідальності за порушення умов договору міжнародної купівлі-продажу товарів, практика міжнародних комерційних арбітражів розкриває нові елементи форс-мажору.
Віденська Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (далі - Конвенція) в п.1 ст. 79 визначає традиційні вимоги щодо кваліфікації обставин справи, які кваліфікуються як форс-мажор. Тягар доказування, що всі вимоги, викладені в статті виконані, покладається на сторону, що вимагає звільнення від відповідальності.
Велика кількість обставин можуть потенційно бути кваліфіковані як перешкода для виконання договору, проте це не означає, що сторона договору, яка посилається на такі обставини отримає звільнення від відповідальності за ст. 79 Конвенції. Кваліфікація обставин як перешкоди для виконання договору залежить від конкретних обставин справи і встановлюється в кожному випадку окремо.
Питання про кваліфікацію втручання органів державної влади як фактора непереборної сили має вирішуватися з урахуванням обставин, що мали наслідком згадане втручання. Зокрема, якщо у видачі експортної ліцензії на певні продовольчі товари було відмовлено (або призупинено його дію), враховуючи тривалу посуху і неврожай, які змусили компетентні органи зняти частину продовольчих товарів по експорту і направити їх на внутрішній ринок, то визначення таких дій органу влади в якості обставин непереборної сили не викликає сумнівів.
Якщо підставою для відмови у видачі (або зупинення дії) експортної ліцензії було порушення експортером митних, валютних чи інших правил, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності, то згадані заборонні заходи стали наслідком поведінки самого експортера і про форс-мажор в подібних випадках говорити не доводиться.
Інша справа, коли мова йде про відмову у видачі органами державної влади імпортної ліцензії. В одній із справ МКАС при ТПП РФ звернув увагу на те, що на відміну від експортної ліцензії, відсутність якої виключає можливість вивезення товарів з країни, відсутність імпортної ліцензії само по собі не є перешкодою для ввезення товарів на митну територію країни. Тому, відмова у видачі імпортної ліцензії не може розглядатися як різновид форс-мажору. Такі товари можуть бути переміщені в митний склад (ст. 212 МКУ; п.1 ст. 218 МК РФ), де вони можуть зберігатися протягом тривалого часу, достатнього для того, щоб оформити митний режим випуску для внутрішнього споживання, наприклад, ввести такі товари на територію країни в режимі реекспорту (ст. 196 МКУ).
Зокрема, розвиваючи тему втручання в приватноправові відносини органів державної влади, слід зазначити, що не прийнято відносити до форс-мажорних обставин відмову у видачі ліцензії, якщо відмова обумовлена претензіями до кваліфікації відповідного суб'єкта. В одній із справ МКАС було відзначено, що неотримання відповідачем дозволу на експорт та нездійснення його реєстрації як спецекспортера не є підставою для визнання контракту недійсним і не може спричинити негативні наслідки для позивача, оскільки здійснення необхідних дій повністю входило в обов'язки відповідача.
На практиці досить складно довести наявність обставин форс-мажору, коли мова йде про обмежувальні рішення державних органів. Проте арбітражна практика знає і позитивні приклад. Зокрема, одна московська фірма-перевізник не змогла вчасно доставити товар з Бельгії до Росії. Невиконання своїх договірних зобов'язань вона пояснила тим, що в момент, коли автомобіль з товаром проходив митницю органами митного контролю було видано вказівку-телетайпограму, що завадило фірмі-перевізнику своєчасно перевезти товар на територію Росії. Вказівка передбачала, що рішення про випуск товарів даної групи несподівано зажадав додаткового узгодження з органами митного контролю. Оскільки вплинути на таку обставину фірма-перевізник ніяк не могла, суд звільнив її від відповідальності за порушення термінів доставки товару.
Чимало дискусій викликає визнання наявності факту форс-мажору пов'язаного зі зміною законодавства. Наприклад, після внесення змін до митне законодавство було укладено договір перевезення вантажу. Через деякий час до згаданих розпоряджень і наказів митної служби були внесені уточнюючі поправки, що містять вимоги про додаткові документи, які раніше не були необхідні. Фірма прострочила доставку товару через необхідність зборів відповідного пакета дозвільних документів.
Практика не має чіткої відповіді, чи належить така ситуація до форс-мажорних обставин. Однак, очевидним є те, що зміни в законодавстві є лише істотною зміною обставин і на відміну від форс-мажору, такі зміни не перешкоджають виконанню договору, а лише вимагають зміни деяких його положень.